Політолог Максим Ялі пояснив, чому Кремль не піде на поступки, а фарт президента вже закінчився
Політолог-міжнародник Максим Ялі заявив, що президент Росії вже успішно перечекав каденцію Джо Байдена, а нинішній американський лідер натомість тисне не на Кремль, а на Володимира Зеленського, вимагаючи від України піти на поступки. Ялі опублікував свою оцінку ситуації 21 вересня у Telegram-каналі. Він переконаний, що без гарантій безпеки для України будь-які домовленості перетворяться на повторення провальних мінських угод.
Політолог у своєму Telegram-каналі детально розклав, чому не варто очікувати поступок від Москви найближчим часом. За його словами, Дональд Трамп фактично призупинив пряму економічну та військову підтримку Україні, натомість вже півтора року тисне саме на Зеленського, а не на Кремль.
"Він уже перечекав Байдена, Трамп фактично призупинив пряму економічну та військову підтримку Україні та тисне на Зеленського вже півтора року, а не на путіна, щоб саме Україна погодилася на умови Кремля, при цьому не даючи жодних гарантій безпеки Україні", - написав політолог-міжнародник Максим Ялі.
Експерт наголосив, що питання гарантій безпеки залишається критичним для Києва. Без його вирішення, за словами Ялі, будь-які домовленості стануть лише повторенням мінських угод, на які Зеленський не піде.
"А це ще одне вкрай важливе питання для України, без вирішення якого всі домовленості майже будуть нічим іншим, як "Мінському-3". Тобто неприйнятні для Зеленського, і він на це не піде", - зазначив Максим Ялі.
Політолог також пояснив мотивацію американського президента, зауваживши, що Трампу байдуже, що відбуватиметься після завершення його каденції - йому потрібна лише "Нобелівська премія миру". На думку Ялі, саме це розуміння додає Путіну впевненості у правильності обраної стратегії затягування.
"Кремль постійно повторює, що якщо Зеленський не погодиться з нинішніми умовами Кремля, то далі вони будуть щоразу гірші. Відповідно, сподіватися на компроміси з боку путіна я не став би", - додав експерт.
Ялі також зазначив, що реальних передумов для суттєвої зміни ситуації на полі бою на користь України він поки не бачить, оскільки і людських, і матеріальних ресурсів у Росії більше. За його словами, залежність України від фінансової допомоги Заходу постійно зростає, а результати прийдешніх виборів у низці західних країн, зокрема у Франції, можуть привести до влади політичні сили, налаштовані на відновлення відносин із Росією та відмову від санкцій.
"Що буде з українською економікою через рік, якщо все йтиме в тому ж ключі, і писати не хочеться. Для цього є економісти. Залишається сподіватися на "чорних лебедів"... Але особисто у мене складається враження, що фарт Зеленського вже закінчився. Причому ще 2022-го", - додав Максим Ялі.

Наостанок політолог поставив риторичне питання про готовність української влади змінювати політичну систему з огляду на корупційні скандали, зауваживши, що ставити його вже якось незручно. Робити прогнози на триваліший період, за його словами, немає жодного сенсу.
Поки в експертному середовищі точаться дискусії про перспективи перемовин, Москва демонструє намір продовжувати війну на попередніх умовах. Українське командування вже фіксує ознаки підготовки нової хвилі поповнення російської армії, яку можуть кинути на прориви лінії фронту в найближчі місяці.
Водночас Кремль намагається зберегти образ сили на міжнародній арені, попри те, що частина його традиційних інструментів тиску, за оцінками аналітиків, втрачає ефективність. Внутрішньополітичні процеси в Росії теж підпорядковані одній меті - зміцненню позицій Путіна перед можливим продовженням бойових дій.
Раніше Інформатор повідомляв, що Кремль після виборів може мобілізувати до 600 тисяч росіян для механізованих проривів на фронті, а частину нових сил розмістять поблизу кордонів Сумської та Чернігівської областей. Також ми писали, що політолог Андрій Піонтковський помітив девальвацію ядерного шантажу Кремля, зазначивши, що погрози Москви вже не викликають страху на Заході, а лише підкреслюють безсилля російського лідера. Крім того, Інформатор повідомляв, що Путін влаштував вибори не заради Держдуми, а щоб отримати політичний мандат на нові непопулярні кроки, зокрема посилення прихованої мобілізації.