Оперна співачка Олена Гребенюк: Маленька дитина хотіла борщу і я під обстрілом їхала, щоб його приготувати

Українська оперна зірка Олена Гребенюк дала ексклюзивне інтерв'ю для Інформатор-Україна. Артистка розповіла про те, як кардинадьно змінилося її життя, та які вміння, що були на перший погляд не потрібні, стали основними у сьогоденні.

- Олено, перші півтора місяці повномасштабного вторгнення ви працювали по суті водієм. Чи могли колись подумати, що авто та вміння керувати будуть настільки корисними не лише для вас, а й для людей, яким треба буде допомога?
- В мене є навичок водія, є досвід, є розуміння, що я не цураюся машини. Я займалася цим і раніше, коли ми виїжджали на концерти в Житомир чи Запоріжжя, Суми чи Черкаси. Водійський навик в мене достатньо твердий. Я просто розумію, що будь-який навичок, який є - він сьогодні надкорисний.

- Які ще навички для вас стали відкриттям щодо корисності?
- Я можу на хабі швидко перебирати речі, розгружати фури. В нас був час, коли займалася перенесенням важких речей. Я знаю як складати коробки та речі, тому це роблю. Я знаю, як це робити швидко і як скласти так, щоб це займало менше місця. Я пакую машини.

Будь-який навичок життя, коли війна, важливий. Мені здавалося, що керування авто - це неважливе вміння, ну сіла, поїхала, а потім вияснилось, що за його допомогою можна врятувати і допомогти багатьом.

- За кермом ви часто перебуваєте десятки годин. Не втомлюєтесь?

- Автівка для мене - це частина життя, бо я її купляла не як розкіш, а як для того, щоб їздити на концерти і мені було зручно, щоб витрачати на це якомога менше часу і щоб було зручно. Я відпочиваю за кермом. Дійсно, можу дуже далеко їхати і в мене бувало таке, коли я по 10 годин за кермом і довозила людей, речі. Але мені подобається це. Адже мені колись дуже хотілося сісти за кермо і я досягла цього бажання. Зараз я хочу, щоб в мене був навичок не тільки водити авто на автоматичній коробці передач, але й механічній. Я зараз роблю все для того, щоб повернути собі цей навик. Я колись водила, але вже забула. Це мені здається прикольно.

Якщо є страх, то можна стави хрест на тому, що ти сидиш за кермом

- У перші місяці після повномасштабного вторгнення у Києві боялись вийти з дому, а ви їздили возили людей на роботу. Чи не страшно було?
- Страху немає! Є розуміння того, для чого ти це робиш. Якщо є страх, то можна стави хрест на тому, що ти сидиш за кермом. Все одно їхала. Їздила тоді, коли по місту ніхто не їздив, бо в мене була волонтерська бумага, що я медичний волонтер, але ж не на спецтранспорті. Мене багато постів знало. Мене зупиняли інколи для того, щоб просто привітатись.

- А, якщо тривога була, все одно їхали? Чи ховалися?
- Якщо тривога все одно їхала, не ховалась. Я викладаю в Академії сучасного мистецтва імені Сальвадора Далі. Так от навіть проводила пари, коли була тривога. Час був такий, що нас не змушували під час тривоги ховатись, я казала дітям, кому треба ховатися, той іде, а хто знаходиться в безпечному для себе місці, наприклад, за кордоном ми продовжували онлайн-урок. Я була на площі Шевченка в той момент, тут гоцало, дуже неприємно було, коли це ходить все ходуном, а ти сидиш і проводиш заняття. Але, треба, щоб діти розуміли, що ти сильніший, чим ти є. Я знаю, що це робила для того, щоб у людей, які з тобою спілкуються була віра, вони розуміють, що ти не ховаєшся. Вони розуміють, що тобі можна довіритись і все інше.

В мене була така ситуація, що я їхала під обстрілами до дитинки, щоб привезти їй борщу. Це "сонячна" дівчинка. Жінка, яка їй зараз мама, вона взяла її з приюту. Дитині хотілося борщу і була тривога. Мені написала наша спільна знайома, розповіла ситуацію і я поїхала. Ви що думаєте, що я зупинилася тому що була тривога? Ні, я проїжджала і бачила обрив провода тролейбусного і ще по ходу телефонувала нашим пожежникам, поїхала далі, бо дитині потрібен був борщ, це було важливо.

- Що сьогодні допомагає вам триматися, працювати далі?
- По-перше є потреба, як і для всіх волонтерів, тому що війна ще не закінчилась. Праця - це не тільки волонтерство, це моя особиста професійна справа, як співачки і дуже багато всього того, чим я можу взагалі допомагати, це дуже важливо, бо я допомагаю не тільки людям, які  вкрай потребують допомоги, намагаюсь усім допомагати. Навіть відпочивати не хочеться. Не їзжу за кордон погуляти. Я можу поїхати в інше місто лише для того, щоб прийняти участь у концерті. Наприклад, як в Кракові, поїхала і підтримала людей, які стоять кожен день на мітингах на підтримку України.

Робимо все, щоб люди поверталися додому

- Про виступи... Ви активно займаєтесь волонтерством, чи залишається час творчості?
- Для творчості завжди є час. Ми даємо концерти, частину зароблених коштів організатори віддають на ЗСУ. Багато робимо концертів безкоштовних для людей, які "ВПО" або дітей, військових. Це волонтерство, але й творчість і вони поєднуються. І це прекрасно, якщо ми можемо поєднати свої професійні навички і при цьому займаємось допомогою. Це мотивує, адже ти розумієш, що твій професійний навик дуже потрібен.

- Ця місія переросла у більше - у фонд, вірно?
- Окрім фонду я роблю багато і зараз цьому яскравий приклад, що у фонді, як виконавчий директор я практично нічим не займаюся, а займаюсь багато іншими справами. Творчими потоками. Даю майтер-класи, їзжу, жюрю конкурси, робимо концерти благодійні. Я є волонтером дуже в багатьох фондів і з задоволенням працюю з усіма. Фонд не має значення, це форма яку можна взяти, щоб зручніше було працювати волонтером.

- Чим зараз займаєтесь?
- 19 серпня буде концерт в домі архитектора, а 28-го мої учні співатимуть. Ми робимо фестиваль в жовтні для дітей з Олександром Кравцовим. Все для того, щоб творча молодь підтягнулася. Дуже хочу зробити з фондом з Канади проєкт, де ми можемо допомогти зробити творчий простір в Горенці для дітей, щоб вони взимку не їздили в інші містечка, а могли прийти до свого осередку і займатися творчістю. Робимо все, щоб люди поверталися додому, і діти, і дорослі, бо це для нашої держави важливо. Це важлива місія. І все одно популяризація класичного мистецтва - це і моя популяризація, це моя місія життєва і я роблю все для того, щоб вона відбувалася.
Нагадаймо, Олена Гребенюк - дивовижний приклад поєднання представниці оперного мистецтва та поп-діви. Саме її відеокліп на пісню «Le Forze del Destino» визнано найкращим серед відеоробіт Європи, стояв в гарячій ротації на українських музичних каналах і досі пам'ятається всім любителям висококласного відео.

А раніше, ми повідомляли: Алан Бадоєв мене просто місить: Оля Полякова у стрингах показала синці на своєму тілі.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі «Інформатор Live». Підписати на канал у Viber можна тут.