Очевидець протестів у Казахстані розповів, що відбувалося у країні насправді

13 січня, за словами Президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва, розпочалося виведення миротворчого контингенту Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) з республіки.

Інформатора вже писав про причини масових протестів у Казахстані, які спалахнули 4 січня. І про те, як 5 січня президент країни запровадив надзвичайний стан в Алмати та на заході країни. Виявилося, що через скасовані авіарейси та закриті аеропорти сотні українців не можуть повернутись додому. Лише 9 січня з Казахстану в Україну евакуювали 33 українців. Ще 2 евакуаційні рейси, за словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, заплановані на 13 та 16 січня. 

Інформатор поспілкувався з українським політтехнологом Андрієм Бодровим, котрий під час протестів перебував у Казахстані. Він виїхав з країни 8 січня вночі. І вже тоді, коли Андрій їхав, за його словами, ситуація в Казахстані почала стабілізуватися. 

На момент початку протестів Ви були у Казахстані. Коли розпочалися проблеми з пересуванням країною? 

Якщо говорити про мою епопею, я стартував з України 2 січня. Був у Нур-Султані, там зустрівся зі своїх питань із діловими партнерами. І 5 січня я мав повертатися до України, бо 6 січня мені потрібно було терміново бути на роботі. Оскільки 5 січня не було рейсів з Нурсултану до Києва безпосередньо, то я полетів спочатку до Алмати з Нурсултану і потім з Алмати мав стартувати до Києва. Мені не вистачило там якихось 30 чи 40 хвилин. Я вже був біля виходу на злітну смугу, вже мала відбуватися посадка. І в цей час розпочався штурм аеропорту. 

Зверху з другого поверху, де розташовується більшість виходів на міжнародні рейси, ринув величезний натовп. За моїми оцінками, близько тисячі людей. Це 8 або 10 рейсів одночасно плюс співробітники аеропорту, які в паніці бігли з другого поверху донизу та кричали. Я запитав, що сталося. І мені відповідали, що 50 чи 70 людей зі зброєю зайшли до аеропорту, почали трощити все. І зал очікування, і бутіки, і обмінні пункти, і каси авіаліній. Загалом, за великим рахунком, творився хаос. Співробітники аеропорту відчинили нам двері на злітну смугу. Ми вибігли туди всі, намагаючись уникнути зіткнення. Тому що озброєні люди вичавлювали всіх від центрального входу до виходів на міжнародні рейси. І буквально протягом 15 хвилин вони пройшли аеропорт наскрізь, руйнуючи все на своєму шляху. 

Хтось намагався чинити їм опір? 

Сказати, що їм був якийсь опір, мабуть, не можна. Усі з жахом розбігалися. Так, і що може звичайний митник протиставити людям із автоматичною стрілецькою зброєю? Ми вибігли на злітну смугу, побігли на злітку з речами, з дітьми, з візками. Весь цей тисячний натовп біг у напрямку вантажного терміналу. Потім нам відчинили вантажні ворота і ми вийшли на шосе вже на територію за аеропортом. Ніч. За місто. Інтернету немає. Немає можливості нічого сплатити з картки. І готівки із собою теж немає, бо національна валюта була вже не потрібна. Ну навіщо. Ми всі вже летіли додому. 

Ми зателефонували до Консульства. Там нам відповіли, що є 9 місць у готелі, але умови дуже спартанські. Мовляв, якщо хочете, то приїжджайте. А нас 60 людей стоїть на цьому шосе. 60 українців. І це лише ті, кого ми встигли зібрати довкола себе. І на наше запитання, чим приїхати, нам порадили взяти попутки. Взяти попутку в охопленому повстанням місті, де все палає, де стріляють та грабують магазини. 

Де ви провели дні до приїзду в Україну?

Ми зателефонували знайомим та знайшли місця для ночівлі. Для деяких українців, які в Алмати живуть та працюють, знайшлися місця у колег. А хтось зупинився у знайомих чи родичів. Мої партнери з Нур-Султану попросили своїх родичів в Алмати надати притулок мені на пару днів. Зрештою ми знайшли знайомого таксиста, він мене підібрав. І ми десь хвилин 50 їхали через усе місто. 

Місто вже палало, безліч розгромлених магазинів, стояв спалений автобус. Були чутні постріли. 6 січня ми перебували у повній невідомості. На наші запитання консульство просто знизувало плечима, мовляв, є труднощі із організацією вильоту та аеропорт не функціонує. Обіцяли, що до 7 січня до середини дня аеропорт розблокують, але цього не сталося. Не знаю, навіщо нас намагалися якимсь чином обнадіяти. 

Ви вирішили не чекати на евакуаційний рейс?

Загалом, 7 січня вранці, коли я зателефонував до консульства, мені сказали, що того дня має зібратися Рада нацбезпеки та вирішити питання з нашим рейсом: хто має прилетіти, хто за це заплатить, як нас вивозитимуть. І я вирішив вибиратися самостійно. Там 270 кілометрів до кордону з Киргизією. Я домовився з тим же таксистом, що він відвезе мене до Бішкека. У консульстві мене запевнили, що цей шлях безпечний і 14 людей цим маршрутом вже поїхали. Коли я приїхав на кордон, казахстанська сторона пропустила мене без проблем. А ось киргизька сторона сказала, що є ухвала уряду, яка забороняє переміщення наземними маршрутами громадян України із суміжних країн до Киргизії. 

Як вдалося вирішити це питання? 

Все закінчилося тим, що вже у Киргизії консул України у Киргизії оперативно допоміг. Вона зв'язалася з киргизьким МЗС, надіслала їм дипломатичну ноту від імені України. На підставі цієї ноти МЗС Киргизстану написав листа на прикордонну службу, яка і дала команду нас пропустити. Для нас зробили виняток, ми потрапили до Киргизстану. А потім з Бішкеку через Стамбул я прилетів до Києва. 

Як саме населення Казахстану оцінює те, що відбувається? Хто стоїть за протестами, на їхню думку? 

Жителі Алмати дуже негативно відреагували на ті форми, яких це все набуло. Вони кажуть, що це ніякі не протести, а політичні та внутрішньоелітні розбірки. Дехто, звісно, ​​грішить, що до цього підключилися й якісь зовнішні сили: англосаксонська геополітика та Росія. Але більшість сходиться в тому, що це були спроби повернути чи захопити владу. Це все версії, які висловлювалися людьми, які не мають конкретного інсайду з органів влади. Це лише припущення. 

Але те, що відбувалося, не було схоже на народний гнів. Дуже багато стрілецької зброї, люди охоче її застосовували. Я не можу уявити вчорашнього простого робітника, який спокійно бере до рук автомата та йде вбивати людей. Це явно були підготовлені люди, які дуже скоординовано пересувалися. 

Російські ЗМІ вже побачили у протестах у Казахстані «український слід». Що із цього приводу думають самі жителі Казахстану? 

Ні. Вони дуже тепло відносяться до українців. Самі зазначають ментальну близькість у нашої любові попоїсти, у прихильності до свят. Дуже багато співчуття було на мою адресу. Я щиро вдячний тим, хто мені надав притулок. Вони зробили для мене практично неможливе. Не було жодних закидів і підозр у тому, що ми були там, щоб дестабілізувати ситуацію. Казахстанці не настільки зіпсовані, щоби робити такі висновки. 

За спочатку озвученою версією ціна на газ стала каталізатором того, що сталося в Казахстані. 

Ціна на газ, на наш погляд, там копійчана. Навіть після підняття вона у 2,5 рази нижча, ніж в нас. Так, все потрібно порівнювати у паритетних показниках, але факт залишається фактом, що газові гасла були лише в першій фазі протесту. А надалі вони швидко трансформувалися і намагалися висунути політичні вимоги. "Старий, йди" - це гасло з'явилося буквально на другий день. А на третій день ніхто вже не стримував себе у формулюваннях взагалі. Лунали заклики знести та знищити захисників влади. 

За однією з версій, яку висунув російський історик Андрій Зубов, організатори протестів робили ставку на світ радикального ісламу. Що можете сказати з цього приводу? 

Вже 7 січня, коли я виїжджав, були повідомлення, що група, схожа на ісламських радикалів, вторглася в один з районів, який знаходиться поряд з парком Першого президента. І, нібито, ця група вчинила безчинства у жіночому гуртожитку академії МВС, зґвалтувавши дівчат. І, нібито, за їхньої участі відбувалася стрілянина у парку Першого президента. Але говорити про те, що у самому протесті були задіяні якісь ісламські гасла, я не можу. Або що релігійні діячі якимось чином підтримували та спрямовували протест, теж так би мовити не можна. І добре, тому що поява таких факторів була б дуже неприємним аспектом у цій ситуації.

Повну хроніку подій про все, що відбувалося і відбувається в Казахстані, можна знайти тут. Щоб стабілізувати ситуацію, Росія направила туди свої військові частини – подробиці тут .

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі  Інформатор Live . Підписатися на канал у Viber можна тут .