Головна зміна полягає в тому, що банкрутство малого бізнесу перестає бути виключно механізмом ліквідації. Закон створює більш доступний інструмент для врегулювання боргів, а в окремих випадках — для збереження бізнесу та можливості розпочати підприємницьку діяльність знову
15 листопада 2026 року набрав чинності Закон № 5062-IX, який запроваджує окрему процедуру банкрутства для мікро- та малого бізнесу, зокрема фізичних осіб-підприємців. Адвокат Діна Дрижакова пояснила, що зміниться.
"Головна мета змін — зробити процедуру неплатоспроможності доступнішою для невеликих підприємців: скоротити строки, зменшити частину витрат і спростити взаємодію із судом та кредиторами. Новий закон передбачає окремий механізм, який дає можливість врегулювати борги, а в окремих випадках — відновити діяльність або завершити бізнес із дотриманням установленої законом процедури. Важливо: це не автоматичне списання боргів для всіх підприємців, які мають фінансові труднощі. Скористатися новою процедурою можна лише за дотримання визначених законом критеріїв", - каже Діна Дрижакова.
Новий механізм поширюється на фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які належать до категорії мікро- або малого підприємництва. Для цього потрібно одночасно відповідати кільком умовам:
Граничний розмір заборгованості встановлено залежно від форми підприємницької діяльності:
Мінімальну зарплату для розрахунку беруть станом на 1 січня року, в якому подається заява до суду. Наприклад, у 2026 році мінімальна заробітна плата становить 8647 грн. Отже, гранична сума боргу для ФОП — 8,647 млн грн, а для юридичної особи — 17,294 млн грн.
"Важливо, що йдеться саме про загальну кредиторську заборгованість, а не про борг перед одним конкретним кредитором", - підкреслила Діна Дрижакова.
Спрощена процедура не поширюється на державні та комунальні підприємства, а також на юридичних осіб із державною чи комунальною часткою у випадках, визначених законом. Крім того, повторно скористатися нею не можна, якщо щодо боржника вже відкривали таке провадження протягом попередніх трьох років.
Одна з головних змін — встановлення граничного строку розгляду справи. За новими правилами спрощене провадження має тривати не більше ніж 270 днів із дня відкриття справи судом. Закон також скорочує окремі процесуальні строки:
У спрощеній процедурі не створюється комітет кредиторів. Крім того, суду не потрібно окремо розглядати кожну вимогу, якщо її погодили боржник та арбітражний керуючий, а інші кредитори не заперечили. Це має зменшити кількість процесуальних дій і не дозволяти затягувати справу через вимоги, щодо яких фактично немає спору.
"Граничний строк у 270 днів не є абсолютним у будь-якій ситуації: закон передбачає можливість його продовження у визначених випадках, зокрема на час апеляційного чи касаційного оскарження щодо боржника, якого вже визнано банкрутом", - каже Діна Дрижакова.
Так, закон передбачає окремий, фіксований розмір винагороди арбітражного керуючого для спрощеної процедури. Для юридичної особи це 8 мінімальних заробітних плат, а для ФОП — 4 мінімальні заробітні плати. Якщо рахувати за мінімальною зарплатою 2026 року, це:
Цю суму потрібно авансувати на депозитний рахунок суду до подання заяви. Водночас закон дозволяє домовитися з арбітражним керуючим про меншу винагороду. У такому разі до заяви додається договір із погодженим розміром оплати.
"Важливо не створювати враження, що процедура тепер повністю безкоштовна або що всі витрати на банкрутство автоматично зменшилися вдвічі. Підприємець може мати й інші витрати — на юридичний супровід, підготовку документів та інші необхідні дії", - каже Діна Дрижакова.
"Так, але нова процедура містить важливу особливість: для її застосування за заявою кредитора потрібна письмова згода самого боржника. Тобто кредитор не може просто самостійно перевести підприємця на спрощену процедуру банкрутства всупереч його волі. Якщо кредитор подає заяву, суд надає боржнику 10 днів для подання письмової згоди з необхідними документами. Якщо згоди немає, заява кредитора залишається без розгляду. Це суттєва відмінність від звичайного механізму, за якого кредитор за наявності встановлених законом підстав може ініціювати справу про банкрутство без такої згоди", - каже Діна Дрижакова.
"Саме така можливість є однією з основних цілей реформи. Але наслідки залежать від того, хто проходить процедуру — ФОП чи юридична особа. Для ФОП завершення процедури погашення боргів може передбачати звільнення від подальшого виконання вимог кредиторів у порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства. Для юридичної особи процедура, як правило, завершується реалізацією майна, задоволенням вимог кредиторів у передбаченій законом черговості та ліквідацією компанії", - каже Діна Дрижакова.
Закон також передбачає окремі сценарії, коли бізнес може продовжити діяльність. Наприклад, якщо до підсумкового засідання не заявився жоден кредитор і відсутні вимоги забезпечених кредиторів, боржник може просити суд закрити справу та продовжити роботу зі звільненням від боргів. Аналогічна можливість передбачена, якщо всі борги погашено. Однак списання боргів не відбувається автоматично після подання заяви. Потрібно пройти процедуру та отримати відповідне судове рішення. Крім того, законодавство передбачає винятки щодо окремих зобов’язань, які не можуть бути списані.
"Ні. Закон передбачає запобіжники проти недобросовісного використання механізму. Зокрема, суд може закрити спрощене провадження, якщо виявить ознаки зловживання: подання недостовірної інформації про відповідність критеріям, приховування майна чи відомостей, перешкоджання процедурі або підозрілі правочини, вчинені на шкоду кредиторам. Особливу увагу приділятимуть операціям із майном за три роки до відкриття справи. Боржник має надати інформацію про визначені законом правочини щодо нерухомості, цінних паперів, корпоративних прав та іншого майна", - каже Діна Дрижакова.
Якщо суд встановить ознаки зловживання, підприємець не отримає очікуваного звільнення від боргів. За передбачених законом умов кредитори також можуть вимагати відшкодування витрат на процедуру.
"Це одна з найбільш важливих змін, яка стосується не лише самого банкрутства, а й персональної відповідальності керівництва компаній. Закон встановлює обов’язок керівника звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше ніж через три місяці з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про неплатоспроможність підприємства", - каже Діна Дрижакова.
Якщо керівництво не виконає цей обов’язок, а майна компанії не вистачить для задоволення вимог кредиторів, може постати питання про субсидіарну відповідальність.
"Простими словами, за встановлених законом умов частину боргів компанії можуть покласти на керівника, членів органів управління або учасників, чиї винні дії або бездіяльність призвели до збільшення дефіциту майна. Це не означає, що директор автоматично відповідатиме за всі борги підприємства. Суд має встановити порушення, збитки та причинний зв’язок між поведінкою конкретної особи й нестачею майна. Важливо також, що нові правила відповідальності застосовуються до порушень, які відбулися після набрання законом чинності", - пояснює адвокатка.
Закон передбачає виняток для ситуацій, коли несвоєчасне звернення до суду зумовлене збройною агресією, зокрема через розташування майнового комплексу в зоні бойових дій або на тимчасово окупованій території.
"Так. Окрім спрощеної процедури для малого бізнесу, Закон № 5062-IX містить окремий блок змін щодо банкрутства державних підприємств та господарських товариств, стосовно яких ухвалено рішення про приватизацію. Тут важливо розрізняти два механізми: спрощене банкрутство для мікро- та малого бізнесу не поширюється на державні й комунальні підприємства. Для підприємств із державною часткою діють окремі правила, пов’язані з управлінням державним майном та процедурою приватизації", - каже Діна Дрижакова.
Законодавство передбачає спеціальний режим для таких підприємств, зокрема щодо відкриття та припинення проваджень у справах про банкрутство, якщо ухвалено рішення про приватизацію. Мета — не допустити, щоб процедура банкрутства перешкоджала приватизації або призводила до неконтрольованого розпорядження державними активами. Це окремий напрям змін, який насамперед стосується державного сектору, Фонду державного майна, органів управління державним майном та кредиторів відповідних підприємств.
Нова процедура — це насамперед можливість врегулювати фінансові проблеми без багаторічного судового процесу. Вона може бути корисною підприємцям, які мають значні борги, але не вдаються до приховування майна чи інших недобросовісних дій.