Не тільки Юлею, але і «Дарницею»: як фармацевтичні гроші формують українську політику
Не буде перебільшенням сказати, що ситуація навколо Юлії Тимошенко є головною новиною України уже декілька тижнів поспіль. За версією НАБУ, лідерка фракції «Батьківщина» пропонувала депутатам неправомірні вигоди — включно з грошовими платежами чи іншими «перевагами» — за підтримку певних рішень чи законопроєктів та ослаблення монобільшості. На тлі розмов про тотальну продажність усього депутатського корпусу, що заполонили українську блогосферу, ЗМІ формують досить викривлене уявлення про природу і вплив українського топ-хабарництва.
Без сумніву, НАБУ і САП вигідно представляти джерелом корупції керівників парламентських фракцій, а метою скупки голосів – переформатування коаліцій. Однак політична корупція – це лише верхівка айсбергу. В тіні при цьому залишається корупція промислова, коли цілі депутатські фракції та парламентські комітети скупаються фінансово-промисловими групами – а на неї приходиться чи не 90% хабарництва в українському парламенті, яке знаходиться у своєрідній правовій «сірій зоні».
Для прикладу візьмемо співвласників Фармацевтичної фірми «Дарниця» Гліба та Катерину Загоріїв, що навіть цілком офіційно були найбільшими індивідуальними спонсорами Блоку Петра Порошенка, офірувавши разом 1,3 млн гривень на кампанію 2019-го року. Скільки було потрачено цими людьми на виборчу компанію 2014-го року залишається таємницею через непрозорі дані у звітності БПП. Але, вочевидь достатньо, щоб Гліб Загорій отримав депутатський мандат від порошенківської партії, навіть попри попередження руху «Чесно» про його причетність до лобіювання бізнес-інтересів з метою отримання неправомірної вигоди – зокрема, заборону на дистрибуцію продукції конкурентів через довірених людей в керівництві Держлікслужби.
Гроші не тільки відкрили Глібу двері до парламенту. Вплив на Петра Порошенка дозволив менеджменту «Дарниці» розставити своїх людей на важливих посадах, неринковими методами просуваючи продукцію власної фармацевтичної компанії. Наприклад, керівником Державного експертного агентства, що допускає ліки на український ринок, враз став Іван Бавикін, який перед цим устиг попрацювати у нардепа Загорія помічником. Але найефективнішим кадровим призначенням стало призначення довіреного юриста компанії Олексія Філатова на посаду заступника керівника Адміністрації президента, а нинішню його колегу по адвокатському об’єднанню «Екво» Марію Ніжнік – на заступника керівника Антимонопольного комітету. Разом цьому дуету вдалося провернути завідомо протизаконну оборудку, унаслідок якої у власність «Дарниці» відійшли майже 30% акцій її основного конкурента – Борщагівського ХФЗ. Філатов на посаді не забував і про власні інтереси, зокрема, провівши через довірених суддів рішення про приватизацію української ділянки нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» на користь структур, близьких до Віктора Медведчука.
Або нещодавня ініціатива продавати ліки на автозаправках – вона ж реально виписана виключно під потреби «Дарниці», що намагається створити аптечну мережу, альтернативну офіційним, що відмовляються від «дарницьких» ліків через їх зависоку ціну. У підсумку Загоріям вдалося протягнути рішення через МОЗ, хоча спочатку для цієї оборудки було мобілізовано профільний парламентський комітет, що виявився підозріло чутливим до інтересів фармацевтичного подружжя. Цікаво, що головним лобістом «Дарниці» у ньому виявився депутат Сергій Кузьміних, що вже розшукувався НАБУ через «отримання неправомірної вигоди» в 558 тисяч гривень у 2022 році під час укладання контрактів між приватною компанією та лікарнею в Житомирській області. А це ж, до речі, по курсу навіть більше ніж ті нещасні Юліні 40 тисяч, з яких такі від усієї душі нещодавно сміявся Коломойський…
Зараз читають на Інформаторі
