Навіщо насправді Сі Цзіньпін прилетів до Москви. Розбір стратега Тімоті Еша

Тімоті Еш — британський історик, економіст, журналіст та письменник — поділився власним розбором зустрічі лідерів Китаю та рф 21 березня. На думку стратега, Сі Цзіньпін прагне взяти якомога більше від ослабленого путіна. 

Інформатор наводить перекладений текст аналітики Еша з його особистого блогу. 

Сі хоче припинити війну в України або хоча б спробувати 

Можливо, на початку певною метою Китаю і було посварити Росію та Захід/Україну, щоб вони вступили у конфлікт чи проксі-конфлікт та ослабли. Але, я думаю, що Китай зараз бачить реальну перспективу катастрофічної поразки Росії, і можливо, зміни режиму Путіна на когось, ймовірно менш пов'язаного з Китаєм. Це було б також катастрофою і для Китаю, оскільки це залишило б країну в оточенні ворогів. Тож Сі хотів би проштовхнути мирну угоду щодо Путіна та України, але тут єдиний справжній інтерес полягає в порятунку Путіна. Сі не дуже зацікавлений у тому, щоб розглядати все це крізь українську призму. Дійсно, мало зробивши для взаємодії з Україною протягом періоду незалежності, китайські чиновники просто не розуміють Україну або не дуже хочуть цього. І це проблема, коли мова заходить про примус України до миру, тому що якщо Китай не розуміє української перспективи, як він може знайти рішення, яке також влаштує Київ?

Якщо Сі не зможе досягти тривалого миру чи припинення вогню, він принаймні думатиме, що заслужить аплодисменти на глобальному півдні та, можливо, навіть у Європі лише за спробу. У світі, який він вважає все більш поляризованим, Китай сподівається відтягнути елементи глобального півдня і навіть Європи від західного альянсу під керівництвом США, рекламуючи себе як глобального миротворця та нейтрального арбітра (хоча це явно не так).

Китай — старший "брат" для Росії  

Якщо Сі не зможе укласти мирну угоду, він принаймні захоче накласти на Путіна певні обмеження, щоб знизити ризики ескалації конфлікту та вберегти світову економіку від усього, що може її дестабілізувати. Важливо розуміти, що довгостроковий план гри Китаю, як і до цього, полягає в тому, щоб завоювати глобальну гегемонію, випередивши США, за допомогою економічного розвитку та глобалізації. Китай перемагає завдяки глобалізації та ненавидить все, що підриває глобальний статус-кво — ця війна призвела до різкого зростання світових цін на сировинні товари, завдала шкоди ланцюжкам постачань і вдарила по світовій торгівлі та зростанню. Все це погано для гегемонії Китаю, який претендує на економічний розвиток.

Сі усвідомлює, що Путін у відчаї та все більше залежить від Китаю. Тож якщо Путін готовий запропонувати Китаю довгострокові сировинні угоди за зниженими цінами — тим краще. Китай візьме все що зможе від ослабленого Путіна.

В угоді про «партнерство без кордонів», яку було підписано на зимових Олімпійських іграх у Пекіні в лютому 2022 року, росія та Китай по-різному інтерпретували значення один одного як партнерів. Путін бачив у цьому як мінімум партнерство на рівних, тоді як Сі скоріш за все розглядав Китай як старшого брата чи домінантного партнера.Тепер Сі захоче донести до Путіна, що він тепер слабший, молодший партнер та залежить від Сі. Путіну доведеться цілувати перстень Сі, якщо не дещо погірше та понижче. 

Демонстрація сили для США та небажання вступати в конфлікт 

Я вважаю, Сі захоче дати зрозуміти США, що Китай має важелі впливу на Росію і що, коли США та їхні союзники хочуть миру в Україні, їм доведеться працювати з Китаєм. І це, ймовірно, означає, що Китай шукатиме компроміси із США в інших сферах, можливо, щодо тарифів і торгівлі, навіть щодо Тайваню.

Останнє, і це важливо, Китай не захоче бути втягнутим у конфлікт. Він чудово розуміє, що після того, як Росія та США були втягнуті у війни, як, наприклад, у В'єтнамі, Іраку, Афганістані, а тепер і в Україні, вони ставали набагато слабшими.

А як щодо Путіна? 

Путін вже зрозумів, що Росія не може перемогти в цьому конфлікті — у неї немає шляху до перемоги. Тож у нього в реальності залишилось тільки два варіанти: 

В ідеалі Путін хотів би, щоб Китай повністю підтримував його захоплення України. В ідеалі це має бути китайська військова підтримка, аби відтіснити українців та здобути повну перемогу в Україні. Путін, можливо, вважає, що китайців, які стануть на його підтримку, могло б бути достатньо, щоб налякати Захід, змусивши його відмовитися від підтримки України, а потім, зрештою, домогтися української капітуляції перед Росією.

Якщо ж китайська військова підтримка не передбачається — а швидше за все, так і буде, — Путін хоче, щоб Китай змусив Україну і Захід сісти за стіл переговорів, щоб домогтися миру. А Путін зараз погодився б на мир в Україні, зберігши при цьому те, що вже має, а ще краще —  нав’язавши ще й гарантії відсутності в майбутньому розширення НАТО та деякі обмеження на переозброєння України. Останнє матиме на меті те, щоб у майбутньому Росія могла переозброїтись, а потім повторно вдертися до України.

Очевидно, останній сценарій не є прийнятним для України. Але я все ще вважаю, що Путін зараз настільки слабкий і вразливий, що його можуть просто змусити піти на угоду, за якою російські військові відступають на позиції, що були до 24 лютого 2022 року, з більш довгостроковими перемовинами ООН про майбутнє Криму і так званих «ДНР та ЛНР», і подальшим розробленням формули відмови від членства в НАТО для України в обмін на форму західних гарантій безпеки для України.

Хто такий Тімоті Еш? 

Тімоті Ґартон Еш — автор багатьох книг та публікацій, присвячених політиці та «історії теперішнього часу», які змальовують трансформацію Європи протягом останньої чверті століття, експерт з питань України. 

Послідовно демонструє позицію підтримки України, зокрема є розробником одного з планів надання допомоги Україні.