"На поле бою треба йти з холодною головою": український спортсмен, який втратив ногу на фронті, розповів свою історію

26-річний Володимир Дзюбинський - призер європейських змагань та фіналіст світових чемпіонатів - пішов добровольцем на фронт. Хлопець на початку війни рятувався з родиною від обстрілів Миколаєва, але потрапив в окупацію в одному з сіл Херсонщини. Після його звільнення спортсмен вирішив боронити свою землю. На початку квітня цього року захисник втратив ногу, проте це не заважає Володимиру будувати великі плани на майбутнє - або в спорті, або в бойовому навчанні молоді.

Як пише Інформатор Дніпро, Володимир Дзюбинський займався академічним веслуванням. У 2015 році потрапив до Олімпійської збірної України. Був призером Європи та неодноразово виходив у фінал Чемпіонату світу.

Повномасштабне вторгнення хлопець зустрів з бойовим досвідом, адже служив у поліцейському підрозділи КОРД протягом 2 років. Це спецназ, серед завдань якого - штурм та захоплення будівель, звільнення заручників. Рік працював за кордоном, а коли повернувся, то почалася війна.

Перші дні війни

Рідне місто Володимира - Миколаїв - з перших днів було під щільним обстрілом. Тож рідні воїна вирішили поїхати до родичів в село Засілля, що на Херсонщині. Хотіли втекти якомога далі від небезпеки, але приблизно 18 березня 2022 року рф захопила Засілля. Володимир разом зі своєю родиною опинився в окупації. Через 28 днів село звільнила українська армія.

"На початку були авіаудари, і після цього зайшла наша піхота. Вибила "добровільно" всіх, вигнала звідти. І спокійно змогли виїхати", - розповів Володимир про те, як їм вдалося залишити Засілля.

Далі - захист України на фронті

Після окупації Володимир з сім'єю приїхали в Одесу. Те, що побачив спортсмен в окупації, стало мотивацією звільняти Україну від російської навали. Він прийшов до військкомату, не чекаючи на повістку. Але добровольцем його взяти відмовились через вік - за словами бійця, до 27 років мобілізовувати добровольців не можна. Але запропонували контракт.

"Підписав контракт і буквально наступного дня приїхав до навчального центру. Пройшов навчання, потрапив до десантно-штурмових військ, в 95 бригаду. І з того моменту служу там", - зазначив чоловік.

Хлопець розпочав свій шлях в ЗСУ солдатом у штурмовій групі. Виконували різні завдання - переважно, в Кремінній, в лісах.

"Там у нас зараз погане становище. Вони намагаються взяти нас в оточення, тому зі всіх боків обстріли", - каже боєць.

Також воював під Бахмутом та Соледаром. Вже через півтора місяця йому дали звання бойового сержанта за добре виконання задач. І з тих часів хлопець сам командував групою. Разом з рештою бійців він виконав не одне завдання. Не обійшлося без втрат - були й поранені, і загиблі. В самого Володимира було тричі поранено - в руку і спину. Щоразу повертався до бою.

Втрата ноги

В ніч з 7 на 8 квітня 2023 року хлопець пережив танковий удар і отримав ураження, через яке довелося ампутувати ногу. Це сталося вночі, в Кремінній. Володимир з побратимами приїхав на КСП - контрольний спостережений пункт, - щоб змінити людей. Вийшли звідти й пішли на позиції. Вперше прилетіло в 40 метрах від бійців, але вони навіть не звернули увагу. Залізли на БТР, і зовсім поруч "ліг" ще один снаряд - в трьох метрах. Засік руський дрон.

"Поки їхали, я сам собі ногу перемотав турнікетом, щоб кров зупинити. Потім мене пересадили в евакуаційну машину, довезли до Лиману, і там була перша операція. Намагались врятувати ногу і поставили апарат Єлізарова. Після цього повезли в Слов’янськ, де зробили знімки. По них стало зрозуміло - і чашечка, і цукрова кістка вщент, відновити неможливо. І повезли мене в Дніпро, де повністю ампутували ногу", - згадує Володимир.

Лікування

В лікарні імені Мечникова Володимира прооперували, що дозволить хлопцеві швидше реабілітуватись та поставити надійний протез. Зараз Володимир лікується в Києві, і тут він буде залишатись протягом 2-3 місяців. Його ногу продовжують готувати до протезування - скоріш за все, для цього потрібно буде поїхати до Польщі.

А поруч з Володимиром - його кохана Оксана. "Мої ноги і руки", - так про неї жартома каже боєць. І ділиться - дівчина і працює біля нього, і з усіма допомагає. Хоча вони разом лише 2 місяці. Познайомились, коли Володимир під час реабілітації приїхав до свого побратима. Той познайомив хлопця зі своєю однокласницею, з якою дружить понад 20 років. Так Володимир і Оксана знайшли один одного. Після того, як дівчина дізналася, що коханого поранено, вже наступного дня приїхала до нього. У воїна бойовий настрій попри ампутацію ноги.

А ще у Володимира є маленька донечка Ніколь, їй півтора року. Зараз дівчинка зі своєю мамою в Румунії. Поки що хлопець має два варіанти щодо майбутнього: або повернеться в спорт, стане паралімпійцем, або піде в навчальний центр передавати досвід молоді, щоб надалі їм було легше працювати з противником.

"На поле бою - з холодною головою"

"Коли ти туди виходиш, треба забувати про свої проблеми, якісь сімейні негаразди - все залишати там, на точці евакуації. На поле бою потрібно йти з холодною головою. І слухати те, що тобі каже і радить інструктор, це дуже багато дає. Слухати головних, командирів, які ведуть тебе. Не будеш слухати - точно будеш 200", - Володимир дав пораду недосвідченим бійцям.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.