На Луганщині Павлу Зіброву зробили дивовижний подарунок, але співак не зміг його забрати

21 червня Павлу Зіброву виповнюється 67 років. Популярний співак розповів ексклюзивно “Інформатору Україна” про те, де та як відсвяткує його, а також пригадав найдивніше своє свято та найнеочікуваніший подарунок.

“Святкувати буду як і зазвичай, з близькими друзями у ресторані розташованому десь у лісі. Але запросити багато людей зараз дозволити собі не може ніхто. Бо один воює, а другий за кордоном. Та й недоречно зараз збирати великі застілля. Тому, думаю, що прийде десь п’ятнадцять чоловік, не більше. Які страви будуть на столі - української, грузинської чи східної кухні - мені завжди було все одно. Вони всі смачні. Ми збираємося для того, щоб поспілкуватися”, - каже Павло Зібров.

Звісно, серед друзів співака є відомі виконавці, але серед них немає такої традиції, щоб організувати караоке, та поспівати власні або чужі пісні.

“Ніхто не співає, ми відпочиваємо. Особливо, якщо за столом сидять колеги. Я не стану співати пісні Гаріка Кричевського, а він мої. Ми відпочиваємо під легку інструментальну джазову музику, яка б не заважала розмовляти. Ми збираємося для того, щоб поспілкуватися. Ми так всі наспівалися, що співати ще й у себе на дні народжені не хочеться”, - розповідає Павло Миколайович.  

Співак каже, що не рідко трапляється таке, що у день народження доводиться виступати або на чиєсь замовлення, або сам влаштовує у палаці “Україна” гала-концерт на якому українські виконавці виконують його пісні. Але серед багатьох таких святкувань одне співакові запам’яталося особливо.

“У мене були гастролі, коли мій друг балотувався у народні депутати. Зрозуміло, що я мав його підтримати. Це було велике село, вже не пам’ятаю як називалося, але я приїхав з балетом, оркестром, чоловік 25, бо пообіцяв. Дружина також приїхала. Святкували ми його після концерту у їдальні дитячого садочку. Їхня кухарка та нянечки приготували нам дуже смачний стіл. Вони дізналися, що у мене день народження, тому вирішили, що різні господині приготують свої найкращі страви. Одна пекла пиріжки, друга робила голубці, третя вареники, хтось дав свої настоянки на меду та інших цікавих штуках. Всі вони принесли у подарунок щось смачне. Оце було дивовижно й незвично. Все це було розставлено на маленьких низеньких столиках, а самі сиділи на підлозі. Отак ми скоштували найкращі витвори кулінарного мистецтва”, - згадує Зібров.  

На дні народження артист отримував багато дорогих, дивних та просто цікавих подарунків. Наприклад два роки тому, коли святкував ювілей 65 років донька подарувала йому фотопортрет співака зроблений з багатьох світлин на яких він разом з дружиною, донькою, друзями та колегами. Але найдивнішим Павло Миколайович вважає той, котрий йому подарували ще до війни у Луганській області під час гастролей.

“Мені тоді подарували живого коня. Напередодні дня народження ми з колективом були на конезаводі й їхній директор дізнався про це й подарував мені скакуна, дорогого, класного, просто супер. Але ми його не забрали. Він тоді сказав: “Ти живеш у приватному будинку, у тебе є там садочок та лісочок”. Я як подумав, що його треба вигулювати, годувати, доглядати, підкови підбивати. Це ж навіть на вівчарка, яку можна навчити та привчити. Мені обіцяли навіть дати транспорт, щоб причепити до свого автобуса. А у нас були заплановані ще виступи, ми б цього коня навіть до Києва не довезли”, - розповідаю співак.

Під час розмови Зібров зізнався, що покататися на конях іноді хочеться, але він сам собі заборонив це робити.

“Досвід їзди верхи у мене є, бо мій дядя Вася в селі капітан кавалерії у Другій світовій війні. А у селі він був їздовим. Вдома у нього стояв великий ваговий візок на котрому він возив сіно або дрова. Ще у нього була бричка. Іноді дядя Вася дозволяв мені купати коней у ставку. Це було дуже цікаво та відповідально. Ти сідаєш на них верхи й відчуваєш себе як на великому човні. Хоча було важко, набиваєш собі сідниці, бо ти без сідла. Але все одно цікаво. Ти їх купаєш, чистиш, миєш й до дому приводиш. Мені тоді було 12-14 років. Сусідські хлопці дуже заздрили. Що це, Павліку дають, а в нас такого немає.

Коли подорослішав я не став далі захоплюватися конями, тому що я музикант, а це пальці, руки, ноги. Такі екстремальні види спорту для мене не припустимі. Чесно кажучи раніше я дуже любив кататися на лижах. У студентські роки та після закінчення консерваторії ще їздив на свій ризик у Карпати, у Буковель. А зараз, на жаль, такої змоги немає”, - ділиться Павло Миколайович.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.