Матері безвісти зниклих та військовополонених вийшли під стіни Офісу президента на 72-годинну акцію

Родичі полонених та безвісти зниклих прийшли на акцію “Україно, ми є!”, щоб заявити про бездіяльність влади. До акції долучились близькі військових та цивільних, яких тримають в підвалах бойовики. 

Це вже друга акція “Україно, ми є!”, де рідні полонених та безвісти зниклих вимагають від влади включення членів сімей в процеси по обміну та пошуках безвісти зниклих. Про це повідомляє Інформатор з місця подій. 

Більшість учасники акції — це матері, що шукають своїх дітей. Цього року, щоб привернути увагу влади, жінки повісили перед Офісом президента фото своїх рідних.  Пори прохолодну погоду, організатори заявили, що акція триватиме безперервно 72 години. Жінки змінюватимуть одна одну через кожні 2-3 години біля портретів, тих, кого чекають вдома. 

Основні вимоги:

• Включення представників родин до складу комісії з питань зниклих безвісти за особливими обставинами.
• Присутність представників родин під час переговорів в тристоронній контактній групі.
• Створення при Офісі президента координаційної ради, де рідні безвісти зниклих та полонених, цивільних та військових, могли б координувати зусилля та розв'язувати нагальні проблеми. 
• Прийняття закону про полонених. 

“Ми дуже різні, в нас є родини військових, в нас є родини цивільних, є рідні людей, що точно знаходяться в полоні, є ті кого та сторона не визнає полоненими. Але в нас всіх єдина біда!” — підкреслюють організатори.

Історії у жінок, які прийшли сьогодні в Урядовий квартал, дуже різні. Тетяна їхала до Києва потягом 6 годин, щоб вкотре розповісти про те, що вона не може знайти сина уже 8 років. 

Добровольська Тетяна приїхала на акцію з Олександрії Кіровоградської області:

“Шукаю сина Добровольського Сергія Валерійовича. Він зник у Новоіванівці, Амвросіївського району 24 серпня 2014 р. Місцевий фермер поховав 3 тіла, їх привезли сюди, серед них мого сина не було. Мені спочатку дали ціле тіло, я сказала, що в мого сина на голові був жировик, і я буду шукати далі, потім дали тіло без голови та шиї. Останнє тіло, що я забирала — це були дві ноги 40-го розміру. Це не мій син, але ніхто не хоче навіть слухати. Я відчуваю, що він живий. Були свідки, котрі бачили його в полоні у 2016 році, він був разом з іншими полоненими в підвалі. Де мій син зараз — я не знаю. Але це нікому не цікаво. Я прийшла на акцію з вимогою, що шукали наших хлопців і забирали”.

Фото перед Офісом президента вивісили у декілька рядів тут і військові, й цивільні, про когось відомостей майже немає, про інших інформація є, але повернути їх додому все одно не вдається.

Хрещений тато Тамари відслужив у українській армії 25 років, тепер вже три роки рідні про нього майже нічого не знають. 

Маринчук Тамара, хрещениця військового:

“Мій хрещений — військовий 128-ої окремої гірської штурмової Бригади Мирончук Ігор Васильовича, він з 2014 року перебував на першій лінії. Він вже 25 років служить, має звання старшого прапорщика. Він зник у 2019 році, 10 лютого. Був обстріл, і він з хлопцями отримав поранення та контузію і потрапив у полон. Він вже три роки там, ніякого зв’язку з ним не має. Знаємо від волонтерів, що він знаходиться у Єнакіївській 32 колонії, знаємо, що з початку з ними там дуже жорстоко поводились, зараз невідомо, що там. Він дуже відданий армії. Хрещений, коли вийшов на пенсію, одразу підписав контракт, щоб повернутись на війну. Так вийшло, що він потрапив у полон майже одразу після того, як підписав контракт”.

Всі озвучені історії  важко слухати, жінки під час інтерв’ю самі починають плакати, але стараються триматись, адже дуже важливо, що б ці історії не забули.

Бабуся Таня  з Тореза, прийшла нагадати про свого онука, 16-річного юнака, заарештованого нібито за тероризм:

“Я прийшла сюди нагадати про свого онука Богдана Ковальчука. У 2016 році 31 серпня його заарештували за тероризм, йому тоді навіть ще 17 не виповнилось. Пішов шостий рік, а вістей ніяких. Він у нас такий, як кремінь. Його забрали на виїзді з Ясинуватої. Він  хотів закінчити автошколу, а потім вступати у військове училище. Зараз його тримають в Торезі у 28 колонії”.

За офіційними даними, станом на квітень 2021 у полоні на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей перебувають близько 300 громадян України. Ще майже 260 вважають зниклими безвісти.

Нагадуємо, країна-агресор блокує обмін полоненими, там часом українська сторона готова до обміну.

Раніше Інформатор повідомляв, що 11 жовтня російські окупанти чотири рази порушили режим припинення вогню на Донбасі. Поранено українського захисника.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте в нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

Анастасия Король