“Люди вистояли, не вистояв бетон”: що маємо знати про оборону Донецького аеропорту

16 січня в Україні відзначається День пам’яті "кіборгів" – саме так називають незламних і стійких оборонців Донецького аеропорту. Протягом 242 днів вони давали відсіч російським окупантам – з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. Втім, захисники впевнені – оборона тривала 244 дні. Бої закінчились після того, як окупанти підірвали термінал аеропорту. 

За цей час загинуло понад 109 військовослужбовців ЗСУ. Поранено 446 осіб, а зникли безвісти 6. Такі дані наводять в Управлінні стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача ЗСУ. 

Донецький аеропорт мав стратегічне значення. Згідно з коментарем речника Добровольчого українського корпусу” “Правий сектор” Андрія Шараскіна виданню ВВС, це був плацдарм для подальшого наступу сепаратистів. А при створенні буферної зони бойовикам довелось би відійти на іншу околицю Донецька. Контроль над ДАП (абревіатура від повної назви - Донецький аеропорт імені Прокоф'єва) мав і символічне значення – як для української армії, так і для ворога.

Сепаратисти намагались захопити аеропорт з літа 2014 року, але найбільш жорстокі бої почалися взимку. Російська пропаганда пояснювала місцевим тим, що саме з аеропорту ЗСУ завдає удару по житлових кварталах Донецька. Також в “ДНР” вважали, що локація має бути під їхнім контролем згідно з Мінськими домовленостями. Але в МЗС заперечували це і казали, що про аеропорт в документі не було жодного слова.

В обороні ДАП брали участь бійці 95 та 79 десантних бригад, 3 кіровоградський полк спецпризначення, батальйон “Дніпро-1”, 93 бригада, добровольці з ДУК “Правого сектору”, батальйон “ОУН” та інші частини. 

13 січня внаслідок танкового обстрілу впала диспетчерська вежа, над якою майорів український стяг. Вона була символом оборони аеропорту. А ще через три дні стало відомо про обвалення нового терміналу ДАП. За офіційною версією, бойовики підірвали його. Частині бійців вдалося вийти з аеропорту, частину захопили в полон. На жаль, не обійшлося без загиблих. 

Перший постріл і останній боєць

Оборона аеропорту почалася з пострілу по ворожому снайперу – в цьому впевнений боєць 3 полку спецпризначення ЗСУ з позивним “Халк”. 7 квітня їх забрали, щоб відвести в аеропорт для охорони терміналів. 26 травня він помітив силует невідомого на даху нового терміналу. До командування донесли інформацію і зайняли оборону. Команди не було.

“Перший постріл зробив наш снайпер із даху старого терміналу. Він «зняв» «кадирівця», який направив ПЗРК «Ігла» на Су-25, що летів нам на підмогу. Зняв дуже чітко, красиво. Так усе й почалося. Із цього пострілу розпочався бій і взагалі оборона Донецького аеропорту”, – цитує бійця “Радіо Свобода”. 

Українські військові впевнені: ДАП боронили 244 дні, адже історія не закінчилась з захопленням бойовиками нового терміналу. Про це розповів “Радіо Свободі” гранатометник першої роти 90-го батальйону Руслан Боровик з позивним “Багдад”. 

“Спочатку почали рахувати до того дня, коли останні захисники терміналу потрапили в полон. Але тоді мало хто знав, що група «Адама» тримала оборону в пожежній частині ще 2 дні. Про це знало тільки вище керівництво, і вони їх не виводили, сподіваючись на щось. Вони були без зв'язку і не знали, що відбувається навколо, тому побратими вирішили їх вивести. І зробили це, попри туман, міни та обстріли. На той час, коли я там був, і до поранення, я й сам не знав! Ніхто не афішував. Тільки коли в березні Ридзанич загинув, почали про це розповідати. Але значно пізніше”, – йдеться у статті.

Максим Ридзанич – головний сержант, командир відділення 81 аеромобільної бригади. За словами захисників ДАП, під його керівництвом група бійців вийшла з території Донецького аеропорту з позиції “Пожарка”, що знаходилась між новим терміналом і диспетчерською вежею. Військові утримували “Пожарку” й після підриву нового терміналу. Тому побратими вважають, що аеропорт не був зданий, доки звідти не вийшов останній український захисник. Максим Ридзанич загинув 20 березня 2015 року біля селища Опитне під час зіткнення з диверсійною групою бойовиків. 

Деяких виживших захисників смерть наздогнала вже після початку повномасштабної війни, коли вони повернулись до захисту України. Серед них і В’ячеслав Зайцев. Повернувшись додому після оборони аеропорту, він почав займатись депутатською і науковою діяльністю. Волонтерив, очолив інформаційний відділ Національного заповідника “Хортиця”. Переймався археологією і відновленням історичної пам’яті, проводив екскурсії. Реалізації численних планів завадило вторгнення росії. 5 жовтня В'ячеслав загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання. У нього залишилась дружина і маленька донька.

Мужність кіборгів стала символом оборони не тільки аеропорту, а й всього Донбасу. Вона надихнула письменників і режисерів задокументувати її в пам’яті українського народу. Більше про бої можна прочитати в книзі “АД-242” (проєкт “Радіо Свобода”, кінострічці “Кіборги” Ахтема Сейтаблаєва, фотографіях чи романі Сергія Лойка – єдиного іноземного кореспондента, якому вдалося побувати в оточеному ДАП.

Україна - символ незламності

Весь світ побачив підступність росії, яка після анексії Криму, окупації частини Донецької та Луганської області не зупинилась і розпочала відкриту і повномасштабну війну з Україною. Агресор забрав життя багатьох українців - і цивільних, і військових. Але в темні часи добре видно світлих людей. Ми добре пам'ятаємо черги у військомати і на станціях переливання крові в перші дні війни; дівчину зі зграєю собак з інвалідністю, яких вона намагалась врятувати і вивезти з Ірпеня; фото захисників "Азовсталі", які продовжували утримувати завод в окупованому Маріуполі. Ніхто не забутий. Боротьба продовжується. 

Раніше ми писали про те, що окупанти підтягують резерви до Авдіївки та Бахмута. В Генштабі розповіли про те, як вони ведуть наступ на двох напрямках і зазнають втрат. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.