Грузія приєднується до всіх міжнародних санкцій, запровджених проти Російської Федерації і підтримує всі міжнародні резолюції, які стосуються підтримки України, розповіла президент Грузії Саломе Зурабішвілі в ефірі каналу. CNN. З огляду на те, що до цього прем'єр-міністр Грузії публічно заявляв про неможливість такого кроку, на Кавказі явно щось змінюється. 

Інформатор спробував розібратися, що й чому. І, як нам здається, путінська політика створення невизнаних республік зіграла з Кремлем злий жарт.

Про санкції

«Ми беремо участь у всіх міжнародних фінансових санкціях і це щось означає для грузинського фінансового сектору. І ми водночас беремо участь у всіх резолюціях, ухвалених для підтримки України», — сказала президент Грузії 31 березня.

При цьому ще 25 лютого прем'єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі сказав, що його держава не приєднається до західних санкцій проти Росії – ані фінансових, ані економічних. Він також відмовився скликати засідання Ради національної безпеки, яке Саломе Зурабішвілі закликала провести 24 лютого через війну в Україні. Але, на думку прем’єра, Грузії нічого не загрожувало.

Увечері 25 лютого в Тбілісі перед канцелярією прем'єр-міністра близько 4 тисяч людей зібралися на акцію протесту. Для держави із тримільйонним населенням це чимало. "Цаді, цаді" - ці слова, що означають на грузинському "йди", адресовані главі грузинського уряду, були найпристойнішими гаслом з тих, що звучали на мітингу.

Цього ж дня президент України Володимир Зеленський відкликав посла у Грузії Ігоря Долгова через відсутність результатів роботи у відстоюванні українських інтересів.

У наступні дні відкритий конфлікт між президентом Грузії та урядом країни лише наростав. У кабміні були незадоволені тим, що Зурабішвілі відмовилася затверджувати кількох послів, запропонованих урядом, і знехтувала забороною прем'єр-міністра Іраклія Гарібашвілі на офіційні візити до європейських столиць у перші дні російської інтервенції в Україну, в яких вона виступала проти російської агресії.

Воля народу

Кого ж підтримує народ Грузії: уряд чи президента, Росію чи Україну? 

Іраклій Окруашвілі, котрий у 2004-2006 роках був міністром оборони Грузії, добровольцем приїхав воювати в Україну проти російських військових. "Ми це вже проходили у 2008 році. Тут триває боротьба між злом та добром, між диктатурою та демократією", - пояснив він своє рішення в інтерв'ю Справжньому Часу. 

За словами Окруашвілі, за Україну воюють сотні грузинських добровольців. “Нам було дуже соромно, коли ми чули заяву нашого прем'єр-міністра, коли виявилось, що Грузія як держава, як країна на боці Росії. Вони не підключилися до санкцій, які Захід ввів проти Росії. Але народ Грузії – це одне, а уряд – це інше. Народ Грузії  разом із Україною. І не лише моє перебування в Україні: знаходження дуже багатьох грузинів в Україні означає все це”, - сказав він.

Хатія Деканоідзе, депутат грузинського парламенту, так пояснила розкол між народом та урядом: “У Грузії протягом уже 10 років неформально править олігарх Бідзіна Іванішвілі, який заробив дуже багато грошей у Росії на початку 90-х і досі, мабуть, зберігає із російською верхівкою теплі зв'язки. Декларативно і формально, уряд, який Іванішвілі сформував — прозахідний, при цьому він розвиває досить глибокі економічні зв'язки саме з Росією. Іванішвілі вірить, що Путін переможе в Україні, при тому що понад 90% населення Грузії думають інакше. Він не тільки в це вірить, але намагається вести психологічну кампанію серед населення, що якщо зараз Грузія допомагатиме Україні, то Путін, який переміг, обрушить увесь свій гнів на Грузію, і війна почнеться вже у нас — абсолютно путінський формат пропаганди. Уряд Грузії не суб'єктний. Міністр внутрішніх справ Грузії — колишній охоронець Іванішвілі, чинний прем'єр-міністр Грузії минулого — один із асистентів Іванішвілі і так далі. Жодного балансу сил у цьому уряді немає. І тому важливо не просто змінити цього прем'єр-міністра на нового з тієї самої політичної сили. Важливо довести боротьбу до кінця, оголосити чесні дострокові вибори, щоб подолати монополію на владу з боку Іванішвілі”, - каже Хатія Деканоїдзе.

За її словами, у планах грузинського уряду було створювати "сірі дірки" для обходу російською економікою санкцій. З огляду на досвід Білорусі, це могло б бути вигідною справою. Але, певне, від цього плану відмовилися. Чому? 

Ймовірно, що у економічних інтересах. Грузії довелося обирати між ЄС і РФ і ринки Європи та Китаю здалися грузинам цікавішими, ніж російська економіка. Можливо, справа у складних відносинах Росії та Азербайджану, який постачає Грузії нафту та газ. Але є й інша можлива причина.

Референдум у Південній Осетії

Не виключено, що між такою серйозною зміною у підході до санкцій та розмовами про можливий референдум щодо приєднання Південної Осетії до Росії. Про це 30 березня заявив голова "республіки" Анатолій Бібілов. Його звернення опубліковано на офіційному сайті партії "Єдина Росія".

Прес-секретар Бібілова Діна Гассієва розповіла, що, ймовірно, референдум пройде після президентських виборів у Південній Осетії. Вони призначені на 10 квітня. Усі юридичні процедури вступу до складу РФ будуть завершені після виборів. За словами першого заступника голови комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції та зв'язків із співвітчизниками Віктора Водолацького, референдум може відбутися у травні-червні.

Втім, у тому, що всі ці плани втіляться в життя так просто, як вони описані на папері, до кінця бути впевненими не можна. Як стало відомо 31 березня, військові з невизнаної республіки Південна Осетія, яких Росія перекинула воювати проти України, склали зброю та повернулися додому. При цьому екс-президент невизнаної Південної Осетії Едуард Кокойти заявив, що засуджувати бійців не варто, а слід розібратися в першопричинах того, що сталося. 

Невизнані республіки – міни під путінським режимом

Підтримка санкцій проти Росії з боку Грузії – реакція про заяву про приєднання Південної Осетії до Росії, вважає керівник дослідницької компанії Active Group Андрій Єрьоменко. “І хоча про санкції повинен був заявляти скоріше глава уряду, але з огляду на те, що Саломе Зурабішвілі говорить про санкції не як про бажане, а як про те, що відбулося, мабуть, якийсь консенсус в елітах є. І певно заяви про референдум підштовхнули цей процес. Це те, що у Грузії не готові терпіти. Це демократична країна, там є вибори і еліти не можуть повністю ігнорувати громадську думку”, - каже він.

Згодний із цим і політтехнолог Сергій Гайдай. “Влада в Грузії контролюється ставлеником Москви олігархом Іванішвілі. Але грузинське суспільство після 2008 року, коли відбулася окупація її території російськими військами в Осетії та Абхазії, дуже негативно налаштоване по відношенню до РФ. Люди там регулярно виходять на вулицю із протестами проти проросійської політики уряду чи заяв чиновників. На тлі роздратування між урядом та суспільством створилася дуже складна для грузинської влади ситуація: Росія перетворилася на світового ізгоя, а декларовані Грузією спроби увійти до ЄС та НАТО, контрастують з позицією Іванішвілі та керованим ним грузинським урядом. І у владі починається роздрай. Там розуміють, що мовчати і не приєднуватися до всього світу у підтримці України (яка дуже підтримала Грузію у 2008 році) – не можна, це дуже погано. Тому й усередині грузинської влади розпочинаються серйозні конфлікти”, - каже Сергій Гайдай.

Зважаючи на все, політика створення невизнаних республік у пострадянських країнах зіграла з Путіним злий жарт. Принаймні на Кавказі. Про проблеми, які виникли у відносинах Росії з Азербайджаном через проблеми в Нагірному Карабасі, Інформатор писав тут.

Ольга Палій