Колишній шеф-редактор програми "Вєсті" Дмитро Скоробутов розповів, як на ВДТРК записували закриті випуски лише для диктатора
Редакція провідної новинної програми російського держтелебачення роками записувала окремі випуски спеціально для Путіна - без виходу в ефір і без масової аудиторії. Російському диктатору Володимиру Путіну багато років записували окремі новинні випуски, які не потрапляли в ефір на телебаченні. Вони були розраховані на єдиного глядача. Схему розкрив колишній шеф-редактор програми "Вєсті", який особисто брав участь у цій роботі.
Редакція програми "Вєсті" готувала випуски, які у Всеросійській державній телевізійній і радіомовній компанії (ВДТРК) називали кодовою назвою "Головний глядач". Колишній шеф-редактор програми Дмитро Скоробутов розповів, що особисто брав участь у цій роботі. Процес відбувався так: о 20:00 годині йшов звичайний ефірний випуск, після якого бригада залишалася і записувала другий - окремий, виключно для Путіна.
Як заявив Дмитро Скоробутов, колишній шеф-редактор "Вєстєй":
"Їх усіх сколихнули Болотна, і вони постаралися його почати ізолювати саме від реальних подій, від інформаційного середовища..."
Скоробутов вважає, що створення таких окремих випусків почалося приблизно з 2012 року. Тоді російську верхівку сколихнула так звана "Болотна" - серія масштабних протестів проти фальсифікації виборів у Державну думу РФ. Саме тоді оточення диктатора взяло курс на його цілеспрямовану ізоляцію від реальної інформації про події в країні.
Культ Путіна збудовано значною мірою зусиллями державних ЗМІ, передусім телебачення. Практика "Головного глядача" вписується у ширшу систему: диктатор дозволяв держмедіа формувати реальність для мільйонів росіян, а сам отримував відфільтровану версію подій. Двері були зачинені з обох сторін.
Інформаційна ізоляція призводить не лише до витіснення незалежних джерел, а й до посилення атмосфери страху та самоцензури в суспільстві. Влада намагається взяти під повний контроль кожен байт інформації, щоб уникнути протестних настроїв чи об'єктивних новин про фронт і економіку. Кремль чудово розуміє: важлива не сама подія, а те, під яким кутом її висвітлити.
Схема "Головного глядача" - наочне підтвердження цього принципу. Те, що держтелебачення транслює мільйонам росіян, і те, що потрапляло до вух самого Путіна, - два різні паралельні всесвіти. Така система контролю над інформацією десятиліттями підживлює режим зсередини.
Практика таємних випусків для диктатора - лише один елемент масштабної інформаційної машини Кремля. 114 країн, 200 впливових медіа, а ще - школи для журналістів, тренінги, продаж медіаконтенту в усі кінці планети: путінський режим не шкодує грошей на просування своїх наративів. Нещодавно це знову стало очевидним, коли Кремль почав зачищати соцмережі після інциденту з диктатором: реакцію влади на публічний виступ Путіна відразу намагалися приховати від глядачів.
З 3 по 9 червня 2026 року аналітики "Детектора медіа" задокументували 14 дезінформаційних вкидів. Зокрема, пропаганда поширювала фейки про нібито "евакуацію" дипломатів США і ЄС із Києва, а також підроблені відео від імені Human Rights Watch. Кремлівська інформаційна машина однаково активно формує порядок денний і всередині Росії, і за її межами.