Чому може навчити українців відставка прем’єр-міністра Бориса Джонсона

Яскравий та енергійний глава уряду Великої Британії Борис Джонсон пішов у відставку з посади лідера Консервативної партії. Згодом Джонсон також зробив офіційну заяву з цього приводу, оскільки за законами Об’єднаного Королівства залишаючи перше крісло у партії, яка перемогла на останніх виборах, він також не має права залишатись прем’єр-міністром уряду Її Величності. Інформатор зібрав дещо цікаве про можливих наступників Джонсона та про те, як вони будуватимуть політику стосовно України, та чому можемо повчитись у британців – про це у наступному матеріалі.

Той вплив, який відіграва в український політиці «фактор Бориса Джонсона» важко переоцінити. ДжонсонUK з’являвся у Києві майже миттєво  щоразу, коли виникала якась дуже серйозна загроза для української державності. І в нашій країні це цінили та поважали, і часто орієнтувались саме на реакцію британського прем’єра, щодо тих чи інших контраверсійних тез чи ідей.

«Джонсон став улюбленим західним політиком (українців – Ред.). Його епатажне висміювання російської недоімперії стало еталонним. Його чуприна стала знаком, що нудні повчальні балачки старої Європи можна замінити блискавичною передачею зброї. Джонсон не тільки сміливо озброював українську Армію. Він подарував нам віру в самих себе. Джонсон порушував усі правила. Дуже сподіваюся, що він порушить і правило йти по-англійськи. Джонсон має залишитися в геополітиці», - вважає відомий український оглядач та блогер Роман Шрайк.

З Романом Шрайком у цьому важко не погоджуватись. До того ж, фактично Борис ДжонсонUK ще до цього жовтня залишається керувати урядом Британії (правда, у статусі виконувача обов’язків). А за ці три місяці у сучасній політиці – і міжнародній, і у внутрішньо британський – може статись багато що важливого. І докладати руку до цих майбутніх важливих подій все ще буде саме Борис ДжонсонUK. Саме він прожовжить підтримувати тренд на практичне застосування вже традиційної для новітнього часу русофобії, як мейнстріму для політиків континенту і всього Заходу.

«На цей час цивілізований світ вже знаходиться у тій стадії, коли не лише сміливі лідері з (ат одним з перших таких  – був саме Джонсон) знаходяться у лояльній до України та непримиренній до Росії позиції. Ще пару місяців тому чимало європейських лідерів – кожний через свої причини, та тим не меньше – були значно більш поблажливі до путіна, намагаючись навіть допомогти йому вийти з ситуації війни зі «збереженим лицем». Тепер таких не майже не залишається. Тепер навіть серед поміркованих лідерів у тренді більша непримиримість з російською агресією та настрій на таку допомогу Україні, аби ми точно перемогли. А про «збереження лиця у путіна» вже ніхто не каже. І тому хто би зараз не став на чолі будь-якої західної країни, вже ніхто не стане міняти загальний алгоритм, за яким рухається загальна позиція Заходу», - пояснила Інформатору політолог-міднародник Олеся Яхно.

За її думкою, цей алгоритм руху цивілізованих країн остаточно з часом призведе до перемоги України, та їїї економічному збереженню. І хто би не прийшов після Бориса Джонсона у кабінет на Даунінг-стріт, 10 – все одно цей політик буде продовжувати загальну роботу саме у такому напрямку – разом з усіма країнами НАТО та умовної «групи з бази Рамштайн».

Хто прийде після Бориса?

А хто ж таки має шанси стати новим Першим міністром уряду ЇЇ Величності? Британські букмекери знають це краще за інших.

Одразу після заяви Джонсона про готовність піти з посади, головним претендентом на крісло лідера консерваторів (а відповідно й на посаду Прем’єра) називали Пенелопу Мордонт – колишнього міністра оборони країни, яка тепер опікується торгівельною політикою Ю-Кей. Втім, за кілька годин ставки помінялись. І вже другу добу лондонські контори, які приймають ставки на будь що, вважають, що майбутнім прем’єр-міністром ймовірно стане діючий глава оборонного відомства Британії – Бен Уоллес.

З букмекерами погоджуються активісти правялчої у Британії Консервативної партії. Відповідно до свіжого опитування членів цієї партії, міністр оборони Уоллес є головним претендентом на партійне лідерство. Він перемагає основних претендентів, включаючи і діючого міністра закордонних справ Британії (та ще одного вірогідного претендента на посаду лідера консерваторів) Ліз Трасс.

Варто зазначити, що перебуваючи на посаді глави оборонного відомствва в уряді Джонсона, Бен Уоллес відігравав дуже важливу роль у підтримці України, у тому числі і у масових поставках зброї для ВСУ.

Досить популярним політиком серед консерваторів зараз називають міністра закордонних справ Британії Ліз Трас. Вона 46-річна послідовниця ідей Маргрет Тетчер, та є консерватором, яка виступає за вільний ринок з мінімально можливим  втручанням держави. Протягом минулого року вона очолювала рейтинг членів кабінету міністрів ConservativeHome. Та стала важливою фігурою, яка багато у чому формувала позицію Великої Британії щодо російсько-української війни.

Рівень популярності у букмекерів з пані Трас ділить зараз 49-річний колишній військовий, Том Тугендхат. Він дуже впливовий експерт із питань зовнішньої політики, який встиг повоювати у Іраку та Афганістані, а зараз очолює спеціальний комітет парламенту із закордонних справ. Він неодноразово заявляв, що балотуватиметься в будь-якому змаганні за лідерство у партії. Також є традиційним критиком багатьох лідерських рішень Джонсона, відверто висловлювався з питань зовнішньої політики, а надто про необхідність зайняти жорстку позицію щодо Китаю.

Ще один кандидат, якого букмекери називають претендентом, і який може отримати успіх на загальних зборах консерваторів, це Ріші Сунак – недавній (до 5 липня цього року)  канцлер казначейства Британії та дуже популярний зараз у Консервативній партії політик. Він відомий тим, що був відкритим прихильником виходу Об’єднаного Королівства з Євросоюзу і запекло конфліктував з Борисом Джонсоном з цього приводу. А також зарекомендував себе компетентним фінансистом та економістом, дуже популярним серед підприємців через суттєву фінансову підтримку з боку Уряду у часи пандемії. Втім його шанси на лідерство – значно нижче за Бена Уоллеса. Тим більше, що його дружина виявилась замішаної у скандальній ситуації з податками.

Хто з цих політиків у підсумку очолить Консервативну партію (а, відповідно, й посяде крісло Першого міністра) вирішуватимуть вибори на зборах у жовтні. На підготовчому етапі депутати-консерватори висувають себе у кандидати. А їх колеги голосують на протязі кількох турів рейтингових голосувань. Це продовжується до тих пір, поки кандидатів залишиться двоє. Після чого члени партії у первинних організацях й роблять остаточний вибір на користь когось з двох.

Втім, офіційний Київ не дуже переймається тим, хто посяде у головне крісло на Даунінг-стріт, 10. Оскільки хтоб то не став з найбільш вірогідних кандидатур, то все одно буде наш друг. Посол України у Великій Британії Вадим Пристайко висловив думку, що політикі, які поміняють на посаді  Джонсона, мають чітку проукраїнську позицію. І це для нашої країни – гарна новина.

«Ті люди, які можуть змінити Бориса Джонсона, і зараз точиться дуже довга дискусія, хто з них зможе зайняти це місце, всі вони налаштовані приблизно так само, як і Борис Джонсон – на підтримку України, на продовження підтримки протистояння з Росією», - заявив Пристайко в ефірі Єдиного телемарафону.

Ця точка зору збігається з переважною думкою експертної спільноти.

Найгірший варіант для Кремля – будь хто з претендентів

Варто зазначити, що головний претендент – 52-річний Бен Уоллес – у таборі росіян сприймається, як «дуже погана кандидатура». До того, як стати політиком, він був капітаном британської армії, а згодом топ-менеджером великого оборонного підприємства.

«Уоллес заздалегідь попереджав про підготовку російського вторгнення, ще 16 лютого – за тиждень до початку великої війни. Зокрема, вказав на польові шпиталі, які РФ розгортала на кордоні, як на маркер наближення агресії. Він нещодавно порівняв путінізм з фашизмом, а одразу після початку російського вторгнення вимагав піддати російських генералів під трибунал. Також Уоллес завжди наполягав на тому, що Україні не просто потрібно надавати сучасну військову техніку, а ще й навчати бійців ЗСУ ефективно з нею поводитися», - пояснив український дипломат та аналітик Вадим Шарп.

Він окремо наголосив, що Борис Джонсон напевно має відомості про те, що має відбутись у світовій політиці вже найближчими тижнями, і що може змінитись на фронтах в УУкраїні, і нинішній британський глава уряду (навіть у статусі «в.о,») зберігає можливість впливати на перебіг подій та рішень.

«До того ж, вже на початку цієї осені у повній мірі буде сформовано та почне практичну діяльність військово-політичний союз «Україна- Британія-Польща-країни Балтії». Що має створити певну нову реальність у Європі», - додав Вадим Шарп.

Урок для України

Втім, історія з відставкою Бориса Джонсона – дуже популярного серед українців, та героя числених скандалів у своїй Британії – може де чому навчити українського виборця. Насамперед, принципами політичного життя – на прикладі Британії.

«Нашому суспільству, яке мислить категоріями політичних персоналій, а не політичних систем відставка Бориса Джонсона незрозуміла. Бо не зрозумілий сам принцип сучасного демократичного світу, в якому партійні, державні, суспільні структури та інституції зі своїм кодексом цінностей можуть стояти над лідером та самостійно формулювати свої колективні інтереси та смисли. Нам не зрозуміло, як це - партія, яка висловила вотум недовіри керівнику, може продовжувати існувати. Це здається нам слабкістю. Хоча це – сила сучасної демократії. Адже кожен лідер західної демократії опирається на мандат від політичної сили, яка черпає свою легітимність саме від громадян», - написав на своїй сторінці Сергій Висоцький, журналіст та народний депутат минулого скликання,

За його думкою, українцям не завадить вчитись такому підходу до сприйняття політичного життя. Оскільки до тих пір, поки українці будуть «на виборах полювати на чергові «найновіші обличчя», замість обрання структур, які виробляють зрозумілі програми та сповідують сталі цінності - ми будемо бігти по замкненому колу».

А ще варто нагадати читатачам, що одразу по закінченню великої війни у Європі – влітку 1945 року – англійці виставили з Даунінг-стріт головного героя цієї війни Уінстона Черчілля, масово проголосувавши за лейбористів, а не консерваторів.

Хоча одразу після капітуляції Німечини рівень схвалення діяльності Черчілля сягав 80 відсотків. Але всій партії консерваторів це не допомогло. Не допомогла і кампанія We won – британський виборець сказав прем'єру «дякую», а голоси віддав все ж таки тій партії, яка наа порядок денний поставила не минуле, а найближче майбутнє. Кампанія лейбористів відбулася під гаслом Let us face the future.

Тобто, англосакси кумирів для себе не робили та не роблять. То й нам так треба.

Зазначимо, що за неповні три роки перебування на посаді прем’єра Джонсон встиг опинитися у центрі 3 скандалів — детальніше тут. Крім того, у Київській області з'явиться набережна Бориса Джонсона.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.