Публічна відмова президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва  визнати ДНР та ЛНР у якості незалежних держав та прийняти російський орден Олександра Невського багато хто назвав ляпасом путіну. Аналітики шукають причини такої зухвалої поведінки та будують прогнози подальшого розвитку стосунків двох держав-сусідок. 

Інформатор обговорив ці питання з експертами та з’ясував, що те, про що всі говорять — лише вершечок айсберга. Насправді у стосунках росії та Казахстану накопичилось багато економічних проблем, які нашарувались на непросту історію взаємин Російської імперії та казахського народу. 

Що відбулось

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв на пленарному засіданні Петербурзького міжнародного економічного форуму за участю Володимира Путіна 17 червня зазначив, що Казахстан не визнає незалежності так званих «ДНР» та «ЛНР». Ось як це виглядало.

На думку політолога Андрія Клячина, росія сподівалась на іміджеву та, можливо, військову підтримку Казахстану.

“На Санкт-петербурзькому економічному форумі президент Казахстану був єдиним лідером держави, визнаним світом. Туди не поїхав навіть президент Беларусі. Разом з тим росія вустами своїх пропагандистів намагається принизити Казахстан”, - сказав він.

Найбільш яскравою антиказахська риторика російських пропагандистів стала навесні цього року після того, як у Казахстані вирішили перейменувати ходу "Безсмертний полк" на "Вклонимося героям". Учасників ходи попросили прийти без провокаційної символіки (Z, V, георгіївські стрічки, червоні прапори тощо) та державних прапорів інших держав. Чоловік російської пропагандистки Маргарити Сімоньян, режисер Тигран Кеосаян, записав відео, на якому погрожував Казахстану, заявивши, що він може повторити долю України. Він назвав казахстанців "невдячними братами". За це у Казахстані його офіційно оголосили персоною нон грата. Чи був демарш Токаєва відповіддю на цей скандал?

Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Інституту сходознавства Академії наук України Ігор Семиволос відзначає, що хоча хамство Кеосаяна викликало бурхливу реакцію у Казахстані, приїзд Токаєва на економічний форум до Санкт-Петербурга мав бути проявом лояльності до путіна. 

“Але раптом він стикнувся з тим, що вести панель за його участі буде дружина Кеосаяна, Маргарита Симоньян. Це була пастка для Токаєва. Він був дуже роздратований. Це вилилось у відмову від ордену Олександра Невського, яку ЗМІ проінтерпретували це як публічний ляпас путіну”, - каже Ігор Семиволос.

Санкцій, нафта та гроші

На думку Ігоря Семиволоса, роздратування Токаєво було викликано тим, що у Санкт-Петербурзі його змушували зробити вибір між підтримкою путіна та економікою своєї країни. 

“Токаєв уважно ставиться до іноземних інвестицій. В січні 2022 року, під час заворушень у Казахстані, він зробив чимало твітів, у яких запевняв, що інвестиціям нічого не загрожує. Більшість інвестицій в економіку Казахстана - західні. Підтримка путіна може закінчитися введенням санкцій проти Казахстану. У цій ситуації країна потрапляє у серйозну залежність і від росії, і від Китаю. Це не те, чого хоче Токаєв”, - відзначив Ігор Семиволос. 

На початку червня Казахстан навіть змінив назву нафти, яка експортується через російські морські порти, щоб її не плутали з російською. Це робиться, щоб уникнути санкційних ризиків та проблем із фінансуванням, пише Reuters. Казахстанська експортна нафта тепер називається KEBCO (Kazakhstan Export Blend Crude Oil).

Наприкінці травня на кореспондентських рахунках трьох «дочок» російських банків у Казахстані через санкції заблоковано 9,2 млрд тенге (21,6 млн доларів). Раніше казахстанські «дочки» Ощадбанку, Альфа-банку та ВТБ потрапили під санкції США через війну росії в Україні.

“Те що ми зараз бачимо — це продовження спроб уникнути санкцій. Традиційно казахська нафта поставлялась до споживачив однією трубою з російською і виокремити її було важко. Тепер казахи хочуть виокремити свою нафту та вберегти її від санкцій. З точки зору росіян, це зрада. Зараз російські пропагандони отримали фас та почали облаювати Казахстан, в тому числі піднімати питання північних територій Казахстану. Напруження зростає”, - каже Ігор Семиволос.

Щоправда, цього разу справа не обмежилась словами. 18 червня російська ділова газета "Комерсант" повідомила, що відвантаження казахстанської нафти через порт у Новоросійську може періодично призупинятися. Офіційна причина – в акваторії поруч із терміналом, де закінчується нафтопровід із Казахстану, несподівано виявили торпеди та міни часів Другої світової війни. Чергові роботи з розмінування призначено на 20 червня, вони можуть тривати до кінця місяця.

Андрій Клячин вважає шантаж нафтою та газом традиційним для росії, але зазначає, що він не матимеме результатів.

“Казахстан - потужна багатовєкторна держава, що намагалась підтримувати баланс своїх інтересів між впливами росії, Китаю, Заходу. Але така політика більше не влаштовує путіна, який вимагає васальної залежності.

Стосунки між країнами будуть погіршуватись, адже Токаєв не хоче перетворитися на Лукашенко, тому не буде відкрито підтримувати путіна. Але росія буде продовжувати спроби шантажа, адже путіну потрібні союзники. Це не призведе до жодного результату, адже сил у росії на військове протистояння з Казахстаном немає. Тому ми і надалі будемо спостерігати за цим прихованим конфліктом, адже Токаєв не буди робити різких рухів, таких як вихід з ОДКБ”, - каже Андрій Клячин.

Ігор Семиволос вважає, що Токаєв зробить усе можливе, щоб остаточно не посваритися з путіним та одночасно не підставити свою країну під західні санкції, а ще й отримувати дивіденди від того, що бізнеси, тікаючи від санкцій, перебираються з росії до Казахстану. 

“Токаєв спробує врівноважити тиск Москви, тиск Пекіну та грошей від Заходу.

Якщо у росії переможе партія війни, там спробують змусити казахів піти на поклон до путіна. Цей шлях менш вірогідний. Ймовірніше, росіяни будуть чекати для себе якихось сприятливих обставин. Я не бачу для Казахстану можливості вийти з ОДКБ, змінити формат стосунків з Москвою, посилити свою незалежність”, - каже Ігор Семиволос.

Криваві сторінки історії

Політтехнолог Сергій Гайдай вважає, що конфлікти між путіним та Токаєвим мають глибше підґрунтя, пов’язане з ідеями та кривавими сторінками історії.

“Путін вважає всі держави, що раніше були республіками СРСР, тимчасовим явищем. На його думку, всі вони мають з часом знову увійти до єдиної імперії. Себе ж він бачить як збирача “земель руських”. Він намагається відновити навіть не СРСР, а якусь міфічну імперію, що існує в його голові. Питання лише в тому, чи поверне він ці території силой, чи якось інакше. У Казахстані з такими планами не згодні ані суспільство, ані влада. Ні Назарбаєв, ні Токаєв не планували та не планують позбутися свого суверенітету на користь росії. Одночасно вони не хочуть з нею сваритися, тому будуть уникати прямого конфлікту.

Усі 30 років незалежності в Казахстані панує антиімперська державна ідеологія. Серед казахської еліти багато людей, готових виставити рахунки російській імперії за численні прояви пригноблення їх народу. Не варто забувати про збройні конфлікти між росією та народами Середньої Азії. Зокрема, багатомільйонне повстання 1916 року, рушійною силою якого були казахи. Пізніше воно переосло у рух басмачей, з яким радянська влада боролась багато років.

Останнім часом ситуація змінилась. Виявилось, що росія не така вже й сильна. Вона по вуха зав’язла у війні з Україною. Сил у неї на каральні операції проти інших сусідів не вистачає. Захід консолідований та світова економіка диктує нові правила, за якими підтримувати антиросійські санкції вигідніше, ніж діяти інакше. Казахстан щильно інтегрований у світовую економіку, тому, обираючи, з ким дружити: з росією чи світом, вибір буде на користь світу”, - каже Сергій Гайдай.

Ольга Палій