Спецоперація не мала аналогів за своєю складністю та масштабом, стверджують розслідувачі
Група журналістів Bellingcat опублікувала довгоочікуване розслідування про зрив спецоперації із затримання бойовиків «ПВК Вагнера». У першій частині розповідається, як українським розвідникам вдалося завербувати найманців та отримати з їхніх рук прямі докази участі у військових злочинах.
Інформатор зібрав головні тези щодо цього розслідування.
«Ця спецоперація, яка не має аналогів за своєю складністю і масштабом, повинна була завершитися примусовим приземленням літака з кількома десятками бойовиків на території України, однак в останній момент, коли «вагнерівці» вже прямували до мінського аеропорту, операцію було «перенесено» після зустрічі розвідників з політичним керівництвом, що закінчилося арештом найманців силами білоруського КДБ», – йдеться на початку розслідування.
Ідея операції спочатку полягала в тому, щоб виманити 4-5 осіб на територію Угорщини під приводом, що для роботи в новій ПВК треба пройти підготовку у спеціальному тренувальному таборі (такого роду табори в Угорщині справді є, і деякі) “музиканти” там підготовку вже проходили, тому пропозиція звучала б правдоподібно). В Угорщині їх затримали б, екстрадували до України та судили. Але згодом, завдяки збору інформації про бойовиків, цей список значно розширився. У підсумку розвідники пішли за іншим сценарієм.
Головне управління розвідки Міноборони України до вересня 2019 року мало у розпорядженні персональні дані (місцезнаходження, працевлаштування, контактні дані) понад тисячу найманців. Із цієї тисячі їх особливо цікавили ті, хто засвітився у якихось військових злочинах на території України, — це кілька десятків конкретних осіб.
Для вербування бойовиків було обрано охорону нафтових об'єктів «Роснафти» на Близькому Сході. Нафтові свердловини «Роснафти» знаходилися неподалік лінії фронту і справді потребували захисту, отже, як потенційний об'єкт охорони, вони виглядали переконливо.
Багато хто з новобранців надали інсайдерські дані як про вторгнення Росії в Україну у 2014-2015 роках, так і про те, як російська держава надавала підтримку формально «приватній» військовій компанії Вагнера. Під час співбесіди підполковник Олександр Кривенко, можливо, найвищий офіцер із тих, кого рекрутувала команда ГУР, розповів, як у 2014 році військкомат в Астрахані попросив його сформувати батальйон для бойових дій на сході України.
Зі 180 набраних людей розвідники планували обрати кілька десятків головних військових злочинців, організувати для них переліт, а потім примусово посадити літак, коли він пролітатиме над українською територією. Через пандемію вилетіти з Росії можна було лише через територію Білорусі, а найзручнішим та правдоподібнішим рейсом через територію України був рейс до Стамбулу.
Потім планувалося примусово посадити літак у Києві. Для цього спеціальна людина з Мінську мала повідомити, що в нього є вагомі підстави вважати, ніби на борті цього літака закладено бомбу. У цьому сценарії той, хто телефонував, повідомив би, що підслухав, як два пасажири-чоловіки в кафе аеропорту обговорювали свою ворожість стосовно України і, як йому здавалося, обговорювали терористичний акт на борті рейсу. Дзвінок мав бути здійснений у момент, коли літак входив у повітряний простір України.
Групі ГУР була потрібна допомога СБУ у складанні короткого списку найманців, які були найбільш важливими для України, і щоб цю допомогу запросити, потрібно було схвалення Офісу Президента. Втім, схвалення президента в будь-якому разі було потрібне, оскільки операція явно викликала б великий політичний резонанс.
За словами опитаних екс-співробітників ГУР, президент України вперше був проінформований про запропоновану спецоперацію 15 червня 2020 року під час чергового понеділкового брифінгу з питань безпеки з керівниками спецслужб.
За даними Bellingcat, президент Володимир Зеленський загалом схвалив операцію, намічену на 26 червня 2020 року та попросив підготувати докладний план. Цей концептуальний план було підготовлено та затверджено міністром оборони 1 липня 2020 року.
ГУР вдалося зібрати початковий передовий взвод з 47 осіб, які мали вирушити рейсом Мінськ-Стамбул.
Проте знайти одразу 47 квитків на рейс Мінськ — Стамбул у липні виявилося непросто. За допомогою найнятого розвідниками українського турагента знайшли 34 квитки на рейс, який вилітав до Туреччини 25 липня, ще 13 квитків знайшли на рейс двома днями пізніше. Таким чином, основні особи, що цікавлять ГУР, були включені до списку 34-х, решті сказали, що вони полетять пізнішим рейсом.
Таким чином, 15 липня було куплено 34 квитки з Мінська до Стамбулу на рейс, що вилітав через 10 днів. Декларована дата повернення - 19 жовтня, прямим рейсом зі Стамбулу безпосередньо до Москви, тобто за легендою первісне розгортання планувалося на період три місяці. Для правдоподібності було заброньовано зворотні квитки і для першої, і для другої груп.
Усі 33 учасники першої групи прибули до Москви вчасно, при цьому один із них Ігор Тараканов в останній момент зрозумів, що захворів, і так і не виїхав. Міляєв вручив кожному добову, фальшиву трудову угоду з білоруською компанією, роздруківку їхніх електронних квитків та копію колективного трудового договору. Згідно з цими трудовими договорами вартістю 1 000 білоруських рублів за кожен їм було дозволено в'їзд до Білорусі. Ввечері автобус із «вагнерівцями» успішно подолав кордон Білорусі та попрямував у бік аеропорту. У цей момент ще ніхто не припускав, що доїхати до аеропорту їм не судилося.
На цьому перша частина розслідування Bellingcat закінчується. Повну версію можна прочитати тут .
Як раніше повідомляв Інформатор, президент Володимир Зеленський досить різко відреагував на скандал через затримання вагнерівців у Білорусі. Пізніше стало відомо, що у «зливі» даних нібито підозрюють голову Офісу Президента Андрія Єрмака, але він це заперечував, як і СБУ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live . Підписати на канал у Viber можна тут .