З юридичної точки зору відмова банку у викупі банківського золота далеко не завжди свідчить про порушення прав споживача. У більшості випадків вона ґрунтується на внутрішніх правилах фінансової установи щодо роботи з банківськими металами
Інвестиційне золото традиційно вважається одним із найбільш надійних способів збереження капіталу. Однак на практиці власники банківських злитків нерідко стикаються з несподіваною проблемою: банк відмовляється викуповувати золото, хоча покупець має сертифікат, касові документи та підтвердження законного походження металу. Чи є така відмова законною та як діяти у подібній ситуації, пояснює керуючий партнер АО «ВІННЕР ПАРТНЕРС» Сергій Литвиненко.

“Корінь проблеми багато в чому схожий із ситуацією, коли банки відмовляються приймати пошкоджені іноземні банкноти. Основна причина — прагнення банків мінімізувати власні ризики та зберегти ліквідність активу. Фінансова установа купує банківські метали не для тривалого зберігання, а для подальшого продажу іншим клієнтам. Якщо злиток або його пакування втратили товарний вигляд, реалізувати його за ринковою ціною буде значно складніше”, - каже Сергій Литвиненко.
Він звернув увагу на важливу юридичну відмінність. Якщо готівкова валюта є законним платіжним засобом, то банківські метали відповідно до законодавства України є специфічним товаром та інвестиційним активом. Саме тому банки мають значно ширший простір для визначення внутрішніх правил щодо приймання таких активів, ніж у випадку з валютними операціями.
“Якщо банк відмовив у прийнятті золота, насамперед необхідно вимагати письмове обґрунтування такої відмови. Усне повідомлення працівника банку не створює жодних юридичних наслідків і не дає можливості оскаржити його дії. Варто попросити офіційний документ із зазначенням конкретної причини відмови та, за можливості, посиланням на внутрішні правила банку. На практиці вже сама вимога оформити відмову письмово нерідко спонукає працівників звернутися до керівника відділення або провести додаткову перевірку", - - каже Сергій Литвиненко.
Якщо відділення не має можливості провести якісну експертизу, доцільно звернутися до головного офісу банку або великого регіонального відділення. Саме такі установи зазвичай оснащені сучасним обладнанням для перевірки дорогоцінних металів та мають фахівців відповідної кваліфікації.
"У разі незначних дефектів пакування або інших косметичних пошкоджень варто поцікавитися можливістю продажу злитка із застосуванням дисконту. Деякі банки погоджуються придбати такі активи зі зменшенням вартості, якщо сам метал відповідає встановленим вимогам", - каже Сергій Литвиненко.
Якщо ж банки остаточно відмовляються від проведення операції, на думку юриста, альтернативою можуть стати спеціалізовані компанії, які здійснюють операції з дорогоцінними металами відповідно до чинного законодавства, або ломбарди та ювелірні підприємства. Проте слід розуміти, що в такому випадку золото найчастіше оцінюється як дорогоцінний брухт без урахування його інвестиційної складової, що призводить до істотних фінансових втрат.
“З юридичної точки зору відмова банку у викупі банківського золота далеко не завжди свідчить про порушення прав споживача. У більшості випадків вона ґрунтується на внутрішніх правилах фінансової установи щодо роботи з банківськими металами. Водночас клієнт має право вимагати офіційного обґрунтування причин відмови та, у разі наявності ознак необґрунтованого чи дискримінаційного рішення, звернутися зі скаргою до керівництва банку або до Національного банку України для перевірки правомірності дій працівників фінансової установи”, - підсумував Сергій Литвиненко.
Раніше юрист компанії "Приходько та партнери" Данило Віннік поділився з Інформатором особливостями інвестування у криптовалюту та цінні метали та нагадав особливості декларування криптовалют