Андрію Данилку та EL Кравчуку почали погрожувати: Я знаю, де ваша мама чи сестра живе

EL Кравчук останніми роками – нечастий гість в українських ЗМІ. Колишньої популярності артист вже давно не має, але це не означає, що йому нема чого сказати. В інтерв'ю YouTube-каналу «Гончарова», наприклад, EL Кравчук відкрився з кількох несподіваних сторін.

Як війна вплинула на український шоубізнес, на артистів?

«В артистів зараз дуже складна ситуація. Ось мені сьогодні вранці телефонував Андрій Данилко. Ми з ним розмовляли про роботу: як жити, де гроші брати…».

Навіть Данилко це каже? Який дає тури в Америці?

«Він дає тури, щоб заробляти на армію, на зброю. Та й тих концертів не дуже багато. Зараз ми говоримо не про артиста Данилко, а взагалі про артистів. Про Ірину Білик, наприклад, чи про мене, чи про Машу Кондратенко. Хочеться більше працювати. Але в країні війна, гроші, економіка. Це складно, складно робити комерційні концерти просто, обов’язково робити їх гуманітарними, я вважаю, щоб була якась мета в концерті. Будуть ще часи, коли ми знову станемо заробляти гроші, але зараз все складніше й складніше».

Чи не образливо тобі, як артисту, те, що ви стали заручниками у ковідний період, так само ви заручники зараз. Бо всі вважають, що ви маєте всі гроші віддавати на ЗСУ, на ВПО? Адже вам теж треба щось їсти.

«Я розумію, що артисти й взагалі розважальні жанри може зараз трішечки не на часі. Але насправді – на часі. І концерти на передовій, і концерти в тилу, тому що це об’єднує людей. Якщо казати зараз про ситуацію, то є багато аферистів. Які телефонують тобі та кажуть: я чув, що ви десь виступали? Скільки грошей заробили? Ось на цю картку їх передайте, тому що я знаю, де ваша мама чи сестра живе. Такі ситуації були й в мене, і в Данилка».

А як ти ставишся до артистів, які виступали на скандальних весіллях чи корпоративах, а потім казали, що вони заробляли гроші для своєї команди?

«Я сам би не хотів потрапляти у такі халепи. Мій менеджмент зараз це чітко контролює. В такі неспокійні часи є й дуже неспокійні люди. Не всі класні, не вся порядні».

Все, що робилося в українському шоубізнесі у 2000-х роках та коли Україна стала незалежною, все робилося на любові?

«Спочатку все робилося виключно на любові. Українська мова… Ніхто один одному питань не ставив, що потрібно записати на День незалежності, щоб тебе взяли в концерт».

Зараз же ставлять?

«Ставлять. Що потрібно записати? Якусь лицемірну пісню? Жахливо це чути. Навіщо ця кон’юнктура робить слово “Україна” якоюсь валютою. Яка дозволяє тобі чи не дозволяє зніматися в концерті на День незалежності. Я хочу любові від людей, щоб люди самі хотіли, щоб я знімався у цих концертах».

Як тебе оминула доля, що ти не потрапив в жодний зашквар, пов’язаний з виступами в росії?

«Коли я вчився ще в музичному училищі, мені Юра Нікітін сказав мені: дуже є класний продюсер в Москві, його звати Юрій Айзеншпіс. І він шукає нового співака. І я відчуваю, якщо ти поїдеш на кастинг, він сто відсотків з тобою підпише контракт. Їдь. Я прийшов додому та спитав у батька: їхати чи ні? А мені було 15 років. Тато каже: давай я з тобою поїду. І він поїхав зі мною разом на цей кастинг. І чекав мене в під’їзді в Айзеншпіса біля метро “Сокол”. А переді мною стояв Вітя Белан, який згодом став Дімою Біланом. Але цей кастинг, ці розмови, це ставлення… Все це стало для мене прикладом жорстокості, що я для себе зрозумів: це не моя країна, не мої люди, не мої продюсери. І я тату сказав, що я більше жодного разу сюди не приїду. Я не буду робити кар’єру в росії».

Але ж вони й контракт тобі не запропонували? Класно було відмовлятися від того, що не запропонували в принципі.

«Пропонували, але таким чином, що я не хочу про це розповідати. Через багато років ми зустрілися в Ялті з Айзеншпісом, з Дімою Біланом. Юрій тоді ще був живий. Він сказав мені “Пробач. Я поводився жахливо, ти був дитиною, все розумію. Але ж ти став артистом, можливо тому, що ця відмова зробила тебе сильнішим”».

Що на нас чекає найближчим часом?

«Цікаве майбутнє. Я вірю в Україну, вірю в ЗСУ, вірю в перемогу. Для мене взагалі це відкриття мого життя – які класні українці».

Але, на жаль, потрібна була війна, щоб всі дізналися, хто вони є…

«Я знав і раніше. Завжди бачив людей. Бачив на концертах енергію. Але ж я не знав, що вони такі сміливі, такі щирі. Виявилося, що вислів про хату з краю – це не про нас. Ми не з краю, ми разом».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.