Як покарати переможця в суді: дещо про один небезпечний прецедент
У нашому розпорядженні з’явився документ (судове рішення Господарського суду м.Києва, від 07.11.25 р, за №910/4707/21) що може серйозно вплинути на господарчі суперечки в судах. Принаймні, він створює прецедент, коли навіть сторона, що програла судовий позов, може добитися від переможця у справі величезних сум у якості компенсації судових витрат: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (сімсот дев’яносто чотири тисячі п’ятсот) грн 00 коп. судового збору та 1 000 000,00 (один мільйон) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу». (!!!)
Мова йде про калькуляцію розмірів понесених судових витрат, що понесла фармацевтична фірма «Дарниця» у позові проти топ-менеджерів Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу, яких обвинувачували у начебто заподіянні власному підприємству збитків у сумі майже 190 млн гривень.
Судові позови почалися після того, як «Дарниця» за неоднозначних підстав отримала у свою власність 30% акцій хімфармзаводу, і були складовою частиною стратегії поглинання свого головного конкурента. Варто зазначити, що справу №910/4707/21 після чотирьохрічної тяганини представники «Дарниці» все ж таки програли. В листопаді Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову повністю.
Втім, в «Дарниці» знайшли новий спосіб затероризувати опонентів, зажадавши від сторони, що виграла в суді, сплатити витрати на власну професійну правничу допомогу. Причому адвокати фірми «Екво», що так і не змогли відстояти позицію своїх клієнтів, не полінувалися нарахувати собі 10,9 млн гривень витрат (для цього надано близько восьмидесяти документів), ще й вимагати з боку переможця в судовому процесі компенсувати сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 794 тисячі гривень.
Тут варто два слова сказати і про саму фірму «Екво», нинішній керівник якої, Олексій Філатов свого часу був поставлений керівництвом «Дарниці» на посаду заступника голови Адміністрації президента. В ті часи, коли фармацевтична компанія стала головним спонсором «Блоку Петра Порошенка», їй вдалося багато де розсадити своїх людей, наприклад, першим заступником АМКУ стала кума Філатова Марія Ніжник, та й сам Гліб Загорій опинився у кріслі народного депутата від БПП. На своїй посаді Філатов отримав з одного боку доступ до призначення суддів, з іншого – можливість впливати на законотворчі процеси, що й використовував як в інтересах своїх патронів із «Дарниці» (які отримали можливість в обхід антимонопольного законодавства захоплювати частки підприємств-конкурентів), так у приватних інтересах. Можна згадати, що під час роботи Філатова в АП, компанія «Екво» (записана на його цивільну дружину Ганну Бабіч, про що чиновник «забув» згадати у декларації) отримала жирний контракт на обслуговування інтересів «Нафтогазу», Сам же Філатов підозрюється в передачі через довірених суддів української ділянки нафтогону «Самара – західний напрямок» структурам Віктора Медведчука. Через що правоохоронці проводили обшук як у офісі самого Філатова, так і уповноваженої АМКУ Світлани Панаїотіді, що одночасно є дружиною екс-керівника «Нафтогазу» Андрія Коболєва. Весь цей однозначний конфлікт інтересів неможливо приховати навіть скупивши безліч професійних відзнак у спробі надати «Екво» європейського лоску. Здавалося б, із зміною керівництва в державі і втратою колишнього впливу Олексію Філатову варто було б залягти на дно до кращих часів. Нинішня ж активність «Екво» на межі закону може свідчити чи про його патологічну жадібність, що подавляє будь-які інстинкти самозбереження, чи про наявність у керівництва «Дарниці» якихось невідомих нам важелів тиску на цього адвоката.
Хоча за усією логікою речей, судові витрати мала б нести сторона, чию неправоту встановив суд, та нинішнє формулювання частини 10 ст.129 ГПК дало підстави ПрАТ «ФФ «Дарниця» фактично покарати штрафом ту сторону, претензії до якої були визнані безпідставними. Щоправда, суд скоротив вимоги позивача рівно в десять раз, постановивши стягнути з відповідачів лише 1 мільйон гривень плюс судовий збір.
Однак все одно перед нами – небезпечний судовий прецедент. Бо де ж тут правосуддя, якщо сторона-переможець фактично покарана штрафом? Причому, як ми бачим із документу, недобросовісний позивач може завищувати свої вимоги практично безкінечно. І, певно, законодавцям наразі варто було б терміново задуматись над тим, як прибрати цю шпарину в законодавстві, допоки вона не перетворилась на інструмент шантажу та здирництва.
Стежте за нами у Viber
Зараз читають на Інформаторі
