Як чоловіки можуть протидіяти насильству щодо жінок
Розповідаємо, що таке гендерно зумовлене насильство та як чоловіки можуть зіграти роль в його попередженні
Останні десятиліття Україна та світ зробили великий крок назустріч гендерній рівності. Але попри інформаційні кампанії, акції, вдосконалені закони та ратифіковані конвенції, від гендерно зумовленого насильства потерпають мільйони жінок щорічно.
Розповідаємо, що таке гендерно зумовлене насильство та яка роль чоловіків у його попередженні.
Що таке гендерно зумовлене насильство
Якщо коротко, це умисне завдання шкоди людині через її стать або приналежність до певної соціальної групи.
Закон України дає більш розлоге визначення. Згідно з ним гендерно зумовлене насильство (насильство за ознакою статі) – це діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать або поширені в суспільстві стереотипні уявлення про соціальні функції жінок і чоловіків; або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включно з погрозами таких дій, у публічному або приватному житті.
Усі види насильства можна поділити за трьома категоріями (згідно з Декларацією ООН):
- ті, що вчинюються в сім’ї: фізичне, статеве і психологічне насильство та примушування щодо жінок і дівчаток; насильство, пов’язане з приданим, позашлюбне насильство, експлуатація тощо;
- ті, що вчинюються в суспільстві: фізичне, статеве і психологічне насильство, зґвалтування, домагання і залякування на роботі, у навчальних закладах та в інших місцях; торгівля жінками, примус до проституції;
- фізичне, статеве і психологічне насильство з боку або при потуранні держави, де б воно не відбувалося.
Хто більше потерпає: жінки чи чоловіки
Хоча від ГЗН можуть страждати й чоловіки, цей термін часто ототожнюють із насильством саме проти жінок. Наприклад, Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) визначає ГЗН як «насильство за участю чоловіків та жінок, в якому жертвою зазвичай є жінка і яке походить від нерівних владних відносин між чоловіками та жінками. Насильство спрямоване конкретно проти жінки через те, що вона є жінкою, або тому, що насильство впливає на жінок непропорційно».
За даними ПРООН від фізичного домашнього насильства в Україні страждає близько 2-ох мільйонів людей. З них 80% випадків — це насильство чоловіків щодо жінок, яке призводить до смерті 600 жінок щорічно.
На сьогодні рівень толерування насильства щодо жінок в українському суспільстві досить високе. У 2018-му 13% опитаних чоловіків вважали, що побиття дружини власним чоловіком може бути виправданим, 18% – погодилися, що чоловік має право вдарити або побити власну дружину, яка зрадила, 5% – якщо дружина відмовляє чоловікові в інтимних стосунках. Кожен десятий респондент погодився, що жінка має терпіти прояви насильства з боку чоловіка, щоб зберегти власну сім’ю.
В умовах війни проблема ГЗН стає лише гострішою. Крім військової агресії ворога, що може включати психологічне, фізичне, сексуальне насильство й експлуатацію жінок, зростання ГЗН в умовах конфлікту обумовлюють і внутрішні чинники: розпад політичних, економічних та соціальних структур, високий рівень безкарності, масова втрата майна, посилення мілітаризму, відсутність значущої участі жінок у керівництві, процесах розбудови миру та реформах сектору безпеки.
Що можуть зробити чоловіки, щоб протидіяти ГЗН
32% опитаних чоловіків зазначили, що вони мають знайомих чоловіків, які чинять фізичне насильство щодо своїх партнерок. Утім, третина з них вважають це приватною справою подружжя, яка не стосується інших людей.
Натомість варто розуміти, що чоловіки є важливими субʼєктами протидії насильства, які можуть своїми діями змінити ситуацію на краще. Як саме – поділився експерт із комунікацій Максим Забуга:
«Почніть із власних дій, власного прикладу. Наприклад, у родині чоловік може взяти на себе певні побутові обовʼязки: для початку — прибирати за собою, мити посуд одразу після обіду-вечері. Якщо в родині зростає дитинка, погуляти, провести час з сином або донечкою, допомогти з уроками та інше.
У робочих стосунках варто поводитися суто професійно, тактовно та ввічливо ставитись до колег – жінок і чоловіків. Уникайте недоречних та безглуздих жартів, коментарів, які ніхто не питав. Дуже добре, коли керівництво компанії подає такий приклад та підтримує атмосферу поваги в команді. Це – ідеальний стан справ, однак до цього хоча б варто прагнути.
У щоденному спілкуванні – на роботі, з друзями, в родині та навіть онлайн – не припускайтеся проявів сексизму чи використання образливих слів. Реагуйте на прояви сексизму від інших людей».
Якщо ж ви стали свідком насильства (на вулиці, на роботі тощо), дійте за правилом «4В»:
- втрутьтеся – спробуйте зупинити насильство й допоможіть постраждалим, якщо це безпечно;
- викличте поліцію чи покличте по допомогу;
- відверніть увагу кривдника – наприклад, підійдіть і запитайте дорогу до найближчого магазину;
- відкладіть – якщо це доречно, запропонуйте допомогу постраждалій людині пізніше. Якщо кривдник ваш знайомий, спробуйте поговорити з ним по-дружньому, розповісти про неприпустимість насильства й що всі питання можна владнати спокійно.
І наостанок: не соромтеся брати активну участь у національних і місцевих ініціативах, спрямованих на боротьбу з гендерно зумовленим насильством — наприклад, «16 днів проти насильства» — розповідайте про них друзям і поширюйте корисну інформацію онлайн. Памʼятайте: боротьба з насильством – це справа кожної небайдужої людини, а не лише постраждалих.
Матеріал виготовлено у співпраці з ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні» (EU4Recovery) за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Ця публікація підготовлена в рамках проєкту EU4Recovery, однак висловлені в ній погляди та вміст не означають офіційного схвалення або визнання з боку ЄС або Організації Об’єднаних Націй.
Авторка: Ольга Бобровська
Партнерська публікація
