Як це бути волонтеркою на 9-му місяці вагітності? Розповідає Марія Зайцева з Харкова

Родина Марії Зайцевої, як і всі харків'яни, вранці 24 лютого прокинулась від вибухів. Чоловік сказав – почалося. Марія була на 5-му місяці вагітності.

Подружжя довго сперечалося про те, що робити, куди бігти, чи виїжджати з міста? Але вже на другий день війни поїхали до обласної дитячої лікарні — з допомогою. Так розпочалася історія волонтерства їхньої родини. Через тиждень сім'я поїхала до Дніпра, і вже звідси передавала продукти харчування, воду, ліки, паливо до Харкова. Нині у них у команді 30 людей. Створили свій благодійний фонд, бо так легше діставати гуманітарну допомогу, і до сьогодні допомагають тим, хто цього потребує.

«Коли я виставила звичайну історію про те, що ми їдемо до дітей і закликала приєднуватися, то не очікувала, що стільки людей відгукнуться. Масово почали надсилати гроші, хто скільки міг, давати паливо і просто казали, що готові допомагати. У мене в цей момент любов до рідного міста посилилась у рази. Я зрозуміла, що зобов'язана щось робити, бо хочу жити у Харкові, де я народилася та живу», — розповідає Марія.

Волонтери допомагали не лише адресною допомогою харків'янам. Вони співпрацювали з кількома бригадами військових – доставили їм генератори, дрон, форму, берці, ліки, а син Марії просто віддав бійцям свій планшет.

Велику допомогу волонтери надали людям, коли доставили партію життєво необхідного препарату – L-тироксину. Цей гормон у перші місяці війни дістати було дуже складно. Андрій Шабанов, відомий український ведучий, організував проект із доставки цього препарату до регіонів. Саме команда Марії прийняла допомогу і адресно розвезла кожному, хто потребує. Зокрема, 1100 упаковок L-тироксину розвезли Харковом, 500 – відправили до області.

Також Марія з командою доставила до одного з пологових будинків Харкова апарат УЗД, а до центру нефрології – апарат для гемодіалізу.

Крім цього, частину ліків віддають в амбулаторії міста та області, частину – на швидкі та військові. Донині годують гарячими обідами людей, які живуть в районах, що обстрілюються.

«Гуманітарної допомоги стає дедалі менше. Запити від усіх різні. Наприклад, швидка просить мішки для трупів, розумієте, наскільки ситуація змінюється з кожним днем. Зараз ми знову повертаємося до того, з чого починали – допомога медикам та військовим. За ці три місяці війни всі ми, волонтери, стали жорсткішими. Ми навіть перестали реагувати емоційно, як спочатку на інформацію про смерті людей. Минуло три місяці війни, люди починають повертатися, але ми чітко розуміємо одне – допомога буде потрібна ще довгий час», – каже Марія.

Наразі дівчина на 9-му місяці вагітності. Разом із чоловіком Олександром та сином Максимом давно повернулися до Харкова. Народжувати планують у рідному місті. Подружжя чекає на сина і хоче дати йому ім'я Мирон. Тобто мир це і є він, усміхається волонтерка. І дуже хотіла б народити малюка вже до перемоги.