Українці продовжуватимуть битися за частину Курщини, щоб не дозволити росіянам зайти на територію Сумщини, заявив аналітик
Українські військові покидають територію Курської області - деякі навіть долають десятки кілометрів пішки, щоб вийти з оточення. Ситуація на цьому напрямку почала погіршуватися ще в грудні минулого року, зокрема, після появи північнокорейських військ та коли росіяни отримали змогу обстрілювати єдину дорогу постачання. Попри все, Курська операція принесла певні переваги, експерти припускають, що повного виходу ЗСУ не буде.
Про це пише Financial Times. Про ситуацію в Курській області виданню розповів Артем Карякін, який був одним із перших українських солдатів, що перетнули кордон і захопили російську територію в Курській області. Боєць каже, багато українських військових долають десятки кілометрів пішки, щоб виїхати з Курщини оскільки головна дорога постійно обстрілюється Росією. Тим не менш, він зазначив, що не здивований тим, що Росія витісняє українські сили.
"Наші проблеми почалися задовго до цього", - каже Артем Карякін.
Зокрема, зазначає Карякін, зона вторгнення ЗСУ мала бути ширшою. Натомість російські війська оточили ЗСУ з трьох боків. Це було хитке становище, і утримувати його ставало дедалі важче.
Також один зі співрозмовників видання, знайомий із початковим українським планом вторгнення, зазначав, що цілі операції змінювалися під час справи. Якщо спочатку планувався як глибокий, але короткостроковий рейд, то потім змістився в бік утримання території, наражаючи ЗСУ на великі ризики.
Карякін також зазначив, що військові під час вторгнення стикалися з несподіваними проблемами. Наприклад, коли виявилося, що Starlink, ключовий інструмент для зв'язку, не працює на російській землі.
Він розповів, що Суджа, де українці облаштували командний пункт, залишалася спокійною протягом перших місяців вторгнення. Але російські війська поступово просувалися на околицях і незабаром у ЗСУ залишилася тільки одна дорога в Україну.
За словами Карякіна, "день X" настав наприкінці грудня, коли транспортний засіб на єдиній дорозі постачання, що залишилася, був збитий російським безпілотником. Раніше росіяни не добиралися до автомагістралі, тож "це був початок кінця нашої логістики в Курській області", зазначив військовий. Це підтвердив принаймні ще один український військовий, дислокований у цьому районі, пише FT.
"З цього моменту рої безпілотників атакували все, що рухається дорогою, що вкрай ускладнювало постачання військ. Медична евакуація незабаром стала практично неможливою, і наземні війська застрягли в окопах на кілька тижнів поспіль, не маючи можливості провести ротацію", - сказав Карякін.
У грудні 2024 на фронті Карякін помітив нову подію. Це були північнокорейські війська.
"Це був величезний натовп, що біжить по полю. Росіяни не роблять цього, тобто, вони в основному пересуваються невеликими тактичними групами до трьох піхотинців, від одного укриття до іншого. Але тут вони бігли всього за 15 метрів один від одного, місцями по 140-150 осіб. Це було дуже помітно", - розповів він.
До лютого ситуація здавалася дедалі нестерпнішою, "ставало все гірше і гірше", сказав військовий. Єдина дорога перебувала під постійним російським вогнем, а польові дороги через поля також піддавалися обстрілу:
"Проходження шляху завжди було 50 на 50, і, на жаль, не всім це вдавалося".
Видання наголошує, що Україна почала деякі виведення військ, коли російські війська зайшли за українську лінію, пройшовши по заблокованому газопроводу. Україна заявила, що багато солдатів, які вийшли з тунелів, були вбиті.
Роб Лі, старший науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики, заявив, що "українці продовжуватимуть битися за частину Курщини, тому що, очевидно, якщо вони перетнуть кордон, то Росія може просто піти за ними". Він підкреслив, що попри погіршення позицій ЗСУ на Курщині, це не відбилося на решті лінії фронту, яка залишається відносно стабільною.
А військовий Карякін вважає, що вторгнення на територію Росії принесло певні переваги. Наприклад, воно дало Україні час розбудувати оборону в сусідній Сумській області та захопити російських військовополонених, яких потім обміняли на високопоставлених українських бійців.
Останніми днями тиск на українські підрозділи на Курщині значно посилився. За повідомленням військового експерта Дениса Поповича, до Суджі російська армія стягнула найдосвідченіших дронщиків та має значну перевагу в повітрі. Крім того, місто вщент знищує російська артилерія. Також повідомляється, що армія Росії знищує мости навколо Суджі, аби досягти повного оточення підрозділів ЗСУ.
13 березня Міноборони РФ офіційно заявило про "звільнення" Суджі Курської області. За даними російських військових, разом із Суджею під їхній контроль перейшли населені пункти Поділ і Міловий.
Офіційні джерела в Україні наразі не коментували цю інформацію. Відомо, що російські війська активізували наступ у Курській області в ніч на 7 березня, зосередившись на дорозі Суми - Юнаківка - Суджа. В ОТУ "Курськ" підтвердили масштабні штурмові дії з боку росіян на напрямках Коренєво - Суджа, а також у районах Новоіванівки, Малої Локні та південніше Суджі.
8 березня повідомлялося, що російські війська прорвали оборону південніше Суджі. За даними одного з українських військових, основну роль у прориві відіграли підрозділи з Північної Кореї.