«Так багато ми ще не оперували»: лікар з Кам'янського розповів, як рятував важкопоранених зі сходу
Лікар: зашиваєш пораненого, а він плаче
Кажуть, медики «черстві» та звиклі до різних травм. Та під час війни до кожної травми додається болюча історія. Відділення лікаря Олександра Громова в Кам'янську Дніпропетровської області прийняло за п’ять місяців більше історій, ніж може витримати здорова психіка. Завдяки професіоналам лікарня маленького міста змогла підійняти на ноги найскладніших поранених.
Про це повідомляє Інформатор з посиланням на проєкт «Дякую серцем».
«Так багато ми ще не оперували. Мешканці міста, переселенці, поранені – приймали всіх. Удосконалювали оперативні методи лікування вогнепальних травм, впроваджували нові методи фіксації переломів. Наша лікарня націлена на надання медичної допомоги за надзвичайних ситуацій та готова до масового прийому пацієнтів. Вона дуже потужна із травматології. Понад 135 ліжок, 15 травматологів, чотири нейрохірурги, цілодобовий травмпункт. Від перших днів війни ми розуміли, що потрібно готуватися: подбати про забезпечення, вдосконалити знання про військову травму. Адже 80% бойових поранень – це травматологія», – розповідає Олександр про роботу в умовах війни та як медики врятували важкопоранених зі сходу.
Лікар розумів, що перш за все нам потрібні апарати зовнішньої фіксації.
Тих, що були для мирного часу, не вистачило б, тому медик телефонував друзям із різних міст, країн, домовлявся, знаходив контакти.
«І нам вислали ці апарати з Чехії. З ними ми могли надавати допомогу великій кількості поранених. Це було полегшення. Збирав лікарів, вивчали нові способи фіксації та лікування військових поранень», – розповідає Олександр.
Коли почали бомбити Маріуполь, в лікарні почали привозити біженців звідти.
«Ці люди… Боляче було дивитись на їхні переломи: в гіпсах і без, на руках і на ногах. При цьому вони були запущені, запалені, відкриті. Ми все мили, обробляли, оперували. Або – зашиваєш пораненого, а він плаче. Розказує, як на його очах трьох друзів убили. Зашиваєш – і все це крізь себе пропускаєш. Кажуть, що медики черстві, але такі моменти морально дуже важкі», – ділиться своїми спогадами медик.
Якось в лікарню привезли 23-річного хлопця з-під Авдіївки. Його розстріляли впритул з автомата. Було тяжке вогнепальне поранення стегна з дефектом кістки. Кілька днів його перев’язували, а потім – на операцію. Якраз привезли чеські фіксатори, їх йому і встановили. За словами лікаря, то був дуже складний випадок, довго оперували. Видихнули тільки, коли зняли рукавички. Та врешті – кістка зрослася, вже проходить реабілітацію.
«Хочу подякувати медичному колективу своєї лікарні, починаючи з головного лікаря, який практично жив на роботі, – і до молодшого персоналу, з якими ми пліч-о-пліч надавали допомогу, робили операції та виходжували хворих. Волонтерам та всім небайдужим, хто долучився до забезпечення лікарні необхідними препаратами, витратними матеріалами, обладнанням тощо. А також – своїй сім’ї, дружині за підтримку у складні моменти», – каже Олександр.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
