«Страх за життя, страх за сім'ю, страх за свій будинок», ― жителі Комишувахи розповіли про день, коли прилетіли 18 ракет за годину

Комишуваха ― невелике селище неподалік Запоріжжя. З огляду на навколишні 30 сіл, у громаді тут проживає 13,5 тисяч людей. Жили до війни. Близькість фронту та реальні загрози життю змусили людей залишити свої будинки та шукати кращого життя. Але багато хто залишився. І стали жертвами терористичних дій росії.

Катерині Пилипівні ― 83. Вона дитина війни. 60 років тому разом із чоловіком збудувала будинок, тут з'явилися їхні діти, кипіло щасливе сімейне життя. Жінка два роки відкладала пенсію, щоб поставити металопластикові вікна ― нещодавно їй вдалося втілити мрію. І дах змогли перекрити ― краса.

Так було рівно до того моменту, поки окупанти не випустили по Комишувасі 18 снарядів 11 травня. Боєприпаси летіли хаотично, руйнуючи все, що люди роками будували та берегли. Один снаряд прилетів і у двір до Катерини Пилипівни. Від колись затишного домогосподарства залишилися руїни. Від таких довгоочікуваних вікон та даху ― лише уламки.

Пенсіонерку врятувала випадковість ― у момент, коли стався обстріл, вона була у своєї тяжко хворої доньки. Її будинок, на щастя, уцілів.

«Жахливе було. 16, 17 або 18 ракет прилетіло. У свекрухи донька хворіє, вона її доглядає. Там була. Після зять приїхав, дзвонить і каже: «А у бабусі хати взагалі немає! Все розбито». Вона (Катерина Пилипівна) прийшла, за голову взялася і каже: «Я вже не знаю, що мені робити». Кажу їй: «Ви живі-здорові, і слава Богу. Щось робитимемо». Жити поки є де, то у доньки, то у нас житимемо. Вона 1939-го року, знає, що таке війна. Каже, що в ту війну навіть такого не було, як зараз. Не було!», ― ділиться невістка Катерини Пилипівни Світлана Станіславівна.

На подвір'ї цього будинку вже активно ведуться роботи. На допомогу, крім родичів, прийшли й сусідські парубки Вадим та Віталік.

«Ми тут недалеко живемо. Після вибухів побігли одразу сюди. Шкода людину. Треба допомагати. Соромно сидіти вдома, коли тут розруха», ― кажуть підлітки.

Будинки хлопців також постраждали, але не в таких обсягах. В одного вилетіли дерев'яні вікна, у другого ― впала люстра. На момент обстрілу були вдома.

«Страх відчули. Страх за життя, страх за сім'ю, страх за свій будинок, що влучить снаряд. Обстріли почалися якось дуже швидко, не зрозуміли, що відбувалося. Перший раз у житті це переживаємо, не зрозуміли, як реагувати. Побігли всі в укриття, коли пройшли обстріли ― вийшли, а тут таке», ― продовжують хлопці.

Хлопці збирають уламки скла та шиферу, складають все в одну купку. Кажуть, що до війни готувалися, ― обладнали підвали, там можна перечекати обстріли. Але до такої реальної атаки морально не були готові.

Сусідній будинок постраждав не менше. Ударною хвилею цегляну стіну вигнуло всередину будинку, повилітали шибки та дах. Господиня будинку ― жінка похилого віку ― в момент ворожої атаки сиділа біля свого будинку. Осколок прошив її тіло і влучив у бік. Жінка спочатку нічого не зрозуміла, від допомоги лікарів відмовлялася, ― кажуть місцеві. Але її все ж таки забрали до лікарні у Запоріжжя і вже провели операцію.

За словами голови Комишуваської територіальної громади Юрія Карапетяна, постраждали близько 60 будинків, 10 із них ― зруйновані практично повністю. Є й жертви серед населення.

«Одна людина загинула, троє поранені. Це цивільні люди, які ні в чому не винні. Моя думка ― це терор. Я не військовий експерт, але думаю, що жодних військових досягнень вони не отримали. Вбили цивільного. Бабуся отримала осколкове поранення та внутрішню кровотечу. Жінка, яка займалася городом, поранена. Їхні будинки зруйновані. Яке це військове досягнення? Це терор проти мирного населення. Мені зрозуміло, чому деякі країни Балтії вже визнали росію країною-терористом», ― стверджує Юрій Володимирович.

Перший приліт ракети був о 4:40 ранку. Її збили українські ППО, але лиха вона наробила. Ракета впала на завод металевих конструкцій та зруйнувала там добру третину території. Людей на момент влучення на заводі не було, але матеріальні збитки значні. Цей завод працював понад 50 років, нещодавно його почали активно розвивати. Опори, виготовлені на цьому заводі, використовували і для будівництва мосту.

Наразі представники влади шукають допомогу у волонтерів та небайдужих людей у купівлі та доставці плівки та шиферу. Райадміністрація виділила 300 аркушів шиферу, але це не покриє всіх руйнувань. У день обстрілу та наступного слідчо-оперативна група та представники райради провели фіксацію руйнувань, внесли дані до ДіЯ, ― передали до райадміністрації. Працюють над відновленням газу та світла.

Матеріальні цінності поступово можна нажити, але повернути зруйновані російськими терористами життя та долі вже, на жаль, не вдасться.