Розіп’ятий хлопчик та побита дівчинка: як російська пропаганда використовує українських дітей

Ми продовжуємо вивчати дивний світ російської пропаганди. У минулому матеріалі "Інформатор" дізнався, чому українські зрадниці Діана Панченко та Тетяна Монтян не змогли вписатися у коло російських воєнкорів, хоч дуже цього хотіли. Відповідь проста: навіть в росії не люблять зрадників. Тепер черга вивчити безрадісну долю "народних пропагандистів", що походять з України. В них справи також кепські – причини ті самі. 

З 2014 року – фактичного початку російської агресії проти України – чимало українців раптом виявили, що їм дорожче росія і вони виступають за «руський мир», тому спішно залишили батьківщину, сподіваючись, що нова «рідна» країна, де так багато нафти, газу та путінізму, забезпечить їх та дітей всім необхідним. Дехто переїздив туди з надією на світле майбутнє та в статусі багатодітної матері, пропонуючи власних дітей пропагандистам. "Інформатор" дізнався, як живуть у росії матері-пропагандистки.

Хлопчик у трусиках

Серед тих, хто вирішив шукати кращої долі, зрадивши Батьківщину, не тільки відомі медійні особистості, а й більш прості українці. Втім, розрахунки на велич росії та безбідне життя виявились промахом.

Історія авторки фейку про розіп’ятого хлопчика у трусика – Галини Пишняк тому наочне свідчення.

Свого часу вигадка про хлопчика не лише прогриміла на російському телебаченні, але й увійшла до історії світових мемів.

Уродженка Закарпаття, незадовго до розв’язаної в 2014 році війни, жінка з дітьми перебралась до Славянську. А після захоплення його терористами на камеру російським ЗМІ розповіла нашвидкуруч вигадану самими ж росіянами історію про вбитого хлопчика.

«Центр міста. Площа Леніна. Наш міськвиконком – це єдина площа, куди можна зігнати всіх людей. На площі зібрали жінок, бо чоловіків більше нема. Жінки, дівчата, люди похилого віку. І це називається показовою карою. Взяли дитину трьох років, хлопчика маленького, у трусиках, у футболці, як Ісуса, на дошку оголошень прибили. Один прибивав, двоє тримали. І це все на маминих очах. Маму тримали. І мама дивилася, як дитина стікає кров'ю. Крики. І ще взяли надрізи зробили, щоб дитина мучилася. Дивитися було неможливо. Люди свідомість втрачали. А потім, після того як півтори години дитина мучилась і померла, взяли маму, прив'язали до танка непритомною і по площі три кола провезли. А коло площі – кілометр», - плакала на камеру Пишняк.

Щоправда, потім виявилось, що площі Леніна у місті немає, свідків цього інциденту теж не знайшли, а сама Галина відмовилась коментувати ситуацію. Тоді ж її вивезли до росії, у село під Смоленськом, де поселили, як біженку разом з пятьма. Проте Галина прорахувалась, бо мрії про «руський мир» зіткнулись з реальністю.

Виявилось, що громадянство росії і всі належні виплати отримати не так і просто - для того, щоб лише отримати громадянство, Галині довелося винаймати адвоката. А повноцінною громадянкою рф жінка стала лише в 2019 році. А з житла їй надали лише дві кімнати в бараку. 

Пишняк поскаржилася, що в росії люди погано ставляться до неї, коли дізнаються, що вона з України.

«Нас не сприймають навіть за людей… якщо діти десь посварилися, вони одразу кажуть: «Вали у свою Україну, вас тут ніхто не чекав». Хохлом і бандерівцем називали, бійка була у школі через це у старшого сина», — розповіла вона.

Також жінка каже, що після переїзду в рф не спілкується ні з ким із родичів, які залишилися в Україні, тому навіть про смерть матері дізналась із соцмереж.

Стосовно свого фейку, Галина й досі переконує, що це все правда.

«Неправда? Нехай буде неправда, я не хочу нічого зараз говорити та спростовувати, кожен має право на власну думку. У медалі є два боки — білий і чорний. Хто там був, той знає. Навіть сусіди, які зі мною там жили, мені сказали: «Ти єдина не побоялася сказати правду», — розповіла «Дождю» Пишняк.

Вона вважає, що ніхто більше не каже «правди», бо бояться: «В Україні зробили таке, як раніше НКВС, на тебе таємно написали і тебе вивезли».

Але навіть російські пропагандисти вже списали фантазерку з рахунку. Довелося не лише заново влаштовувати своє життя, але і йти на роботу – на останньому фото в соцмережах помітно, що Пишняк працює охоронницею. Хоча вже давно не активна в інтернеті.

З виплатами не склалося

Ще одна любителька легкої наживи – киянка Світлана Пікта. Світлана втекла від "київського режиму" з п’ятьма дітьми, розраховуючи у росії налаштувати життя.

Проте, не склалося – нині Пікта займається блогерством, а ще - збором гуманітарки для російських терористів і скаржиться на малі виплати на дітей в Ярославлі. Також жінка чекає перемоги російської армії - вочевидь, розуміючи, що в провінції в Ярославлі песпектив малувато, а так просто до Києва повернутися не вдасться. 

«Моя «репродуктивна праця» оплачується державою в 3 800 р. щомісяця. За всіх п'ятьох неповнолітніх дітей. Інші виплати прив'язані до доходів і, оскільки я не можу дозволити своїм дітям виживати на доходи «нижче за прожитковий мінімум», я більше нічого не отримую. З пільг мені доступні 50% комуналки, знижка на дитсадок. Безкоштовний проїзд у міськтранспорті недоступний ні дітям, ні мені через неміську прописку. Є ще цільовий маткапітал на дитину, який пішла на оплату православної гімназії», - пише Світлана в соцмережах, водночас не забуваючи розповідати російським ЗМІ про всі жахи, які пережила у Києві.

Зокрема, вона заявила, що була змушена переїхати до Ярославля через те, що їй та її родині нібито загрожували фізичною розправою націоналісти.

 «Якщо політичний клімат зміниться, ми б, можливо, і повернулися. Але зараз в Україні добре лише тим, хто ліг під бандерівців та під русофобів», - озвучила традиційний штамп Кремля колаборантка.

Крім того, вона переконує росіян в тому, що активісти з націоналістичної організації «С14» нібито буквально влаштували полювання на неї та її чоловіка через їхню антиукраїнську позицію.

«Телефонують люди з «С14» і кажуть: «У тебе шість днів на те, щоб ти поїхала». У мене навіть є скріни погроз, де написано: «Всі твої виродки будуть порізані», - плаче нині по студіях Пікта.

Така ж доля спіткала й ще одну екс-киянку Наталію Старокожко, котра й заснувала схему виживання для багатодітних матерів у рф – а саме на зборі гуманітарки.

Нині Старокожко вийшла заміж, та з дітьми і чоловіком переїздить з місця на місце, а в перервах не забуває в соцмережах закликати до обстрілів України, негодує з приводу обміну з полону «азовців» та переконує, що Буча – це фейк.

Втім, працювати Старокожко почала ще з 2015 році – коли буцім-то возила гуманітарну на окуповану територію. При цьому не забуваючи робити кадри з власними дітьми на руках. Наталя полюбляла приїхати в повоєнний Донецьк з власним сином у "кенгурушці", що викликало шок навіть у росіян. Згодом спритну жінку розкусили, тому таких обсягів пожертв вже не вдається зібрати. Проте, з соцмереж помітно, що в Україні, під обстрілами проживають родичі Наталії - зокрема мати. 

Дівчинка з «колорадською» стрічкою

Ще один символ російської пропаганди – колишня київська школярка Настя Кудуєва. Декілька років тому, коли георгіївськими стрічками хизувались терористи на Донбасі, Настя та її мама Наталя не знайшли нічого кращого, ніж вийти на мітинг у Києві з «колорадськими» стрічками.

Пізніше жінки стверджували, що на них напали націоналісти та зірвали стрічки. Фото ридаючої школярки облетіло російські ЗМІ і тут же знайшлись бажаючі допомогти родині втекти від «режиму». Російські бізнесмени вивезли Настю та її маму з Києва в 2016 році, і швидко повідомили публіці, що навіть житлом забезпечили. А Наталя Кудуєва разом з Настею почали поливати брудом Україну на центральних каналах російської пропаганди.  

«В Україні не прийнято виділятися з натовпу, за вчинками та словами людей уважно стежить СБУ. Виділяєшся з натовпу – погано. Тут, у росії, немає такого, що якщо ти зробиш щось не так, то одразу дзвонять до СБУ та одразу доповідають. Така ситуація була, діти просто при Насті дзвонили, погрожували», - плакала на ефірах Наталія.

Насправді, як виявилось у 2019 році, Наталя та Настя прописалася у селі, але там роботи не знайти, тож родина переїхала до Ялти. Нині вони живуть у маленькій орендованій квартирі практично без зручностей, ледве зводячи кінці з кінцями. Тоді ж постало питання позбавлення їх кримської прописки та депортації в Україну.  

«Приходив дільничний (на місце прописки) та сказав, що, оскільки ми прописані там, але фактично не живемо, то через суд нас виписуватимуть», – розповідала Наталя.

Жінка скаржилась, що депортація в Україну для неї та доньки означатиме смерть. А в Києві їй не знайти роботу і школу для доньки.

Кияни, які знали родину, в соцмережах написали, що ще живучи в Києві, Кудуєва-старша не надто намагалась знайти роботу, юільше ходила по церквах та просила пожертви, а історія з георгієвською стрічкою та поїздка в Крим – спроба краще прилаштуватися у житті, щоб нічого не робити. Зараз соцмережі і матері і доньки неактивні, тому з’ясувати, де зараз Кудуєви ми не змогли.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.