Невидимий батальйон: що ми знаємо про сексуальні домагання в українській армії

Натяки, непристойні жарти, образливі вигуки, небажані дотики, схиляння і примус до інтимної близькості — різні форми домагань і харасменту, з якими можна зіткнутися в будь-якій життєвій і професійній сфері. А коли це відбувається в такий закритій та жорсткій структурі як армія, а кривдник — твій начальник, подібна ситуація може не тільки поставити хрест на кар’єрі, а й зруйнувати життя потерпілого або потерпілої.

Проблема сексуальних домагань існує у всіх арміях світу, й українська — не виняток. Цю тему в Україні досліджує проєкт «Невидимий батальйон», третя частина якого присвячена саме сексуальним домаганням у ЗСУ. Інформатор розповідає про результати дослідження проєкту і про те, чому цю тему не можна замовчувати.

Відразу зазначимо: від сексуальних домагань та дискримінації страждають як чоловіки, так і жінки, але статистика — річ уперта. Тому в першу чергу цю проблему ми розглядаємо з боку жінок, які стикаються з такими проявами набагато частіше.

Не мовчати

Про домагання в українській армії заговорили голосніше після того, як у 2018 році лейтенантка Валерія Сікал розповіла про спроби командира частини схилити її до сексу. Слова військовослужбовиці підтвердили ще вісім жінок. Незважаючи на увагу до справи й підтримку громадських організацій, справедливого рішення немає досі.

Пізніше про подібну проблему розповіла підполковниця Ольга Деркач. За її словами, вона 12 років терпіла приниження, психологічний тиск і неприйнятну поведінку від свого керівника. Детальніше про ситуацію ми писали тут.

Обидві ці справи нагадали суспільству — сексуальні домагання в армії є, і з цим треба щось робити. Однак набагато частіше жінки (й іноді чоловіки) замовчують про подібні факти, залишаючи себе без захисту й підтримки.

Ні статистики, ні публічності

За даними дослідження 2010 року, кожна десята жінка в українській армії стикалася із сексуальним насильством або його проявами. Відтоді кількість жінок у ЗСУ значно зросла, але досліджень більше не проводили. Станом на 2020 рік в українській армії несуть службу або працюють 57 тисяч жінок — близько 22 % від загальної кількості військовослужбовців.

Скільки з них реально стикається із сексуальним насильством і домаганнями — не знає ніхто. В апараті уповноваженої з прав людини заявили, що за 5 років було 21 таке звернення. Водночас дані загальнонаціональної гарячої лінії організації «Ла Страда» демонструють, що тільки за половину 2020-го таких випадків було зафіксовано понад 50. Ці дані не показують реальної картини, а зачіпають тільки критичні випадки — коли постраждалі більше не можуть мовчати, готові говорити про свій досвід і знають, куди можна звернутися.

«Невидимий батальйон» провів власне опитування, у якому взяли участь 165 осіб. Він не є репрезентативним, але дозволяє зробити деякі висновки про те, що відбувається в армії. В опитуванні взяли участь 165 осіб, більшість із них — жінки.

Коротко про його результати:

• понад 60 % опитаних заявили, що їх розглядали так, що їх це хвилювало; стикалися зі спробами втягнути їх у розмови про секс або чули у свою сторону присвистування й непристойні вигуки;
• 28 % стикалися з небажаними спробами зайнятися з ними сексом без явної згоди;
• 53 % заявили, що нікому не розповідали про випадки сексуальних домагань, 22 % — що розповідали родичам або близьким друзям.
• 41 % респондентів і респонденток заявили, що сексуальні домагання в їхню сторону здійснювали керівники.

Як розповіла незалежна гендерна експертка Анна Квіт, яка також працювала над проєктом, чоловіки частіше за жінок виступають проти того, щоби випадки сексуального домагання озвучували і подавали до публічності. Часто вони аргументують це тим, що це зашкодить іміджу ЗСУ.

За словами юристки Анни Брицької, яка захищає військовослужбовицю Валерію Сікал, основна проблема — це ставлення як чоловіків, так і жінок до висвітлення проблеми домагань:

«Чоловіки мовчать, замість того, щоби захистити своїх жінок, дружин, сестер. Поза залу суду вони можуть мені розповідати подробиці, але на засіданнях закривають роти. Терпимість до неповажного відношення призводить до сексуальних домагань. Маленька біда тягне за собою велику біду».

Вона додає: чоловіки часто не розуміють, наскільки це питання важливе для жінок, але розв'язати проблему без участі чоловіків — неможливо.

Як розв'язати проблему

Учасники проєкту та правозахисниці сходяться на думці — для розв'язання проблеми потрібен комплексний підхід. Зараз не існує ефективного механізму реагування на випадки сексуального насильства й домагань, постраждалі часто не знають, куди їм звертатися, або побоюються заявляти про те, що трапилося публічно.

Фото: zn.ua

Вікторія Арнаутова, радниця голови ЗСУ з гендерних питань, озвучила дві проблеми — відсутність гендерних експертів і фінансування:

«Коли почалися активні рухи з впровадження гендерної політики у військову сферу, ми зрозуміли, що в цій сфері немає експертного потенціалу. Самі ЗСУ не здолають цю біду, але нам громадський сектор допомагає, доносить ці потреби і виклики до влади, до командування. Можливо, скоро з’являться зміни до законопроєктів, без яких не зможе заробити наш внутрішній механізм реагування. Крім того, нам не вистачає також фінансового потенціалу, у бюджеті просто немає статті витрат на гендерні дослідження».

Потрібні зміни в законодавстві та підході до розгляду справ про домагання. Але також потрібна і просвітницька робота.

Марина Лазаренко, координаторка «Невидимого батальйону», розповіла про те, що для військових частин розробили брошури, які інформують про домагання. Крім того, для всіх бажаючих створили курс із гендерної рівності та протистояння домаганням у військовій сфері. Пройти його можна тут.

«Ще один напрямок — ми запускаємо чат-бот, який дозволить анонімно отримати необхідну допомогу постраждалим — юридичну, психологічну, інформаційну й так далі», — розповіла Марина Лазаренко.

Безумовно, в армії є багато проблем. Але їхнє рішення не має відсувати на другий план проблему сексуальних домагань. Люди, які захищають нашу країну, не можуть більше залишатися беззахисними перед своїми ж товаришами по службі.

Ознайомитися з повним текстом дослідження «Невидимий батальйон 3.0» можна за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливі новини. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте в нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

Заголовне фото: Клеопатра Анферова для проєкту «Невидимий батальйон»