Популярний телеведучий Микола Вересень розповів про колишнього колегу В’ячеслава Піховшека і про занепадницький настрій у перші дні війни
Микола Вересень розповів про свою мрію встановити пам’ятник Путіну та Бандері по серед Києва і пояснив, чому це не можливо. А також розповів, ким на справді був Піховшек та згадав перші дні війни та зізнався, що не вірив у перемогу України. Про все це він розповів в інтерв’ю Дмитру Гордону.
“Я дуже не люблю цю стелу у нас на Майдані. Зараз вже всі позвикали, то нехай стоїть. Але моя мрія після революції у 2014 році була така. Я згадав, що у Німеччині є пам’ятник де Гьотце та Шиллер стоять у напівобіймах і прагнуть до світлого майбутнього Німеччини. Хотілося б, щоб на місці нашої стели з’явився такий пам’ятник де дві людини показують на світле майбутнє України й один з них Степан Бандера, а другий Володимир Путін. Бо ніхто більшого для єдності України не зробив.
Я зателефонував Олександру Ройтбурду (нині покійний український художник, директор Одеського художнього музею, - ред.) і кажу: “Саша, заціни ідею”. А він мені каже: “На жаль, не вийде. Якби це був малюнок, то це б було можливо, а скульптура - це не можливо, бо вони як однояйцеві близнюки. Вони шалено схожі. Але на картині можливо показати різницю, бо один був світлий, а інший темний. Тому на картині це можна відобразити, а якщо скульптура, то це будуть дві однакові люди. Пів України буде вважати, що тут два Бандери, а інші, що два Путіна”, - згадує Вересень.
Також телеведучий згадав свого колишнього колегу по 1+1, котрий потім працював на телеканалах Медведчука В’ячеслава Піховшека. Зараз про нього абсолютно нічого не чути, але у дев’яності він був одним з найпопулярніших і впливовіших політичних українських оглядачів.
“Мені ближче версія, що В’ячеслав Піховшек людина Медведчука, ніж те, що він агент ФСБ. Бо коли ми з ним познайомилися він таким не був.
Я почав їздити до Лондону та працювати на правильні респектабельні фонди. І через різних людей вони вийшли на Піховшека та почали з ним співпрацювати. Він почав писати їм якісь аналізи, навіть я одного разу їм написав і отримав досить не погані для 1992 року гроші - 200 доларів за два аркуші. І потім, коли Рабіновича вижили з 1+1 і вони привели Піховшека.
У нього була така риса - він внутрішньо співпадав з ним. Медведчук йому ще нічого не сказав, а Слава вже знає, що йому треба або що в уха Кучми хоче засунути Медведчук за посередництвом Піховшека.
Зараз модно розділяти - ворог, чи не ворог. А він абсолютно радянська людина і він розгубиться, якщо не буде медведчуків. Якщо не буде політбюро, він не буде знати, що йому робити. Він не навчений просто ходити на роботу і бути журналістом. Він навчений відчувати, що думає патрон і писати про це. Я думаю. що Славіку зараз дуже погано. Тим більше, що він ідейний і це дуже дивно. Попри багато чуток він не дуже багата людина. Тобто не зможе дожити до кінця життя на старих грошах які він колись заробив. Хоча платили йому добре”, - каже Микола Вересень.
Микола Вересень здивував своєю відвертістю, коли згадав перші дні війни. В той момент він майже не вірив в те, що Україна зможе відбитися від російської агресії.
“24 лютого 2022 року о четвертій ранку мені з Вашингтону зателефонував мій дуже близький товариш, канадський журналіст і продюсер і розповів, що у мене війна. Я виліз подивитися. У мене тут не було війни, тобто я не чув пострілів.
Я був переконаний, що ми програємо, думаю що 90 відсотків в цьому були переконані. Тепер всі вони перевдягнуться і скажуть, що вони ніколи в це не вірили. Перші два з половиною тижні я був в Києві й не дуже хотів їхати. Я вже марив, у мене був такий напівсон, що російський танк з прапором буде у мене тут на перехресті. Я готувався до цього.
Дай боже життя і здоров’я усім нашим воїнам за те, що вони відбили Київ, тому що… От уявіть собі Бучу, тільки в київських масштабах. І мені почали дзвонити та розповідати, що 10 тисяч осіб обов’язково розстріляють і з погляду російської логіки це логічно - активістів треба розстріляти, а решта просто злякається.
Потім мене дотисли, бо сказали, що зараз обійдуть обухівську трасу і я почав про це думати. Потім моя дружина подзвонила у Львів своїм друзям з партії “Свобода” і вони мені допомагали, бо потрібно було знати паролі. І я поїхав якимись околицями до Львову. За 12 годин ми доїхали", - згадує телеведучий.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.