ТОПТЕМИ:

07:03

Мій родич воював проти України і загинув: зізнання зірки фестивалю Шлягер року

Продюсерка та режисерка Анжела Норбоєва бурятка, тому має багато родичів, які живуть у Росії

Олег Винник, Анжела Норбоєва, Потап — Батько Анжели відмовився їхати до Москви, оскільки відчував себе українцем.

Продюсерка та головна режисерка одного з найвідоміших українських музичних фестивалів "Шлягер року" Анжела Норбоєва розповіла про свого родича, який загинув на війні. Виявилося, що він воював на боці Росії, бо він жив у Бурятії. А також пояснила, чому їй мерзотно від Потапа з Олега Винника. Про це вона розповіла в інтерв’ю OBOZ.UA.

Батько не відпустив з України

Анжела Норбоєва бурятка, тому має багато родичів, які живуть у Росії. Не дивлячись на це деякі з них навіть пішли воювати проти України та отримала належне - загинули. Але продюсерка вважає, що вони пішли на цю війну тільки примусово. Також вона провела паралель між Україною та Бурятією. Різниця тільки в тому, що остання ніколи не була незалежною і залишається під окупацією Росії.

“Мій тато народився в Забайкаллі, у Бурятії, але там жив лише до 17 років, потім поїхав до Києва. Вчився в Академії повітряних сил на авіаційного інженера, служив в Уманському авіаційному полку, потім повернувся до Києва – вже в штаб.

У 1971 році народилася я. У 1980-х йому пропонували переїхати до Москви, мама дуже хотіла, але він відмовився: "Хто хоче – їде, а я залишаюся. Почуваюся українцем і не хочу жити ніде більше". Всі його рішення у кар’єрі завжди були прив’язані до України.

Його братів і сестер в Росії уже немає, залишилися племінники, хтось із них навіть підтримував нас. Але є і інша історія – один мій далекий родич воював проти України і загинув. Я не знаю, чи добровільно сюди їхав, швидше – примусово. Бурятія – це фактично анексована Росією територія, і місцеві там підневільні люди”, - ділиться Норбоєва.

Її батько досить сувора людина, оскільки заборонив їй виїжджати з України на початку повномасштабного вторгнення з країни. Сам він відчуває себе важливою людиною. Каже, що незважаючи на вік, все одно готовий піти воювати.

“На початку війни, коли я панікувала й думала виїхати з Києва, тато мені сказав: "Не ганьби нас! Можеш їхати куди завгодно, а ми, чоловіки, залишимося тримати Київ!" Навіть додав, що, якби зараз сказали повернутися в армію, він би пішов.

Він дуже спокійно оцінює все, що відбувається. Я пам’ятаю, коли неподалік від нас якось вночі стався приліт, ми вибігли на вулицю, сусідка запитала: "Що робити, дядю Гено?" – а він тихо: "Що ви бігаєте? Йдіть, лягайте спати", - згадує режисерка.

Плювок у душу людям

За багато років існування фестивалю “Шлягер року” у ньому взяли участь майже всі зірки України різних поколінь. Звісно з кожним з артистів у продюсерки склалися різні відносини. Хтось став як родич, а хтось викликає величезне обурення. Останнє стосується тих, чоловіків, які поїхали за кордон і продовжують співати російською та робити вигляд, наче нічого не відбулося.

“Якщо виїхали мами з маленькими дітьми – це зрозуміло. Але зовсім інша справа, коли виїжджає артист, який є моральним авторитетом для певної кількості людей, чиї позиції, голос і переконання можуть бути прикладом для прихильників. Якби це залежало від мене, я би не пускала їх назад, на сцену – так точно. Хоча вони вже й так не вийдуть. Щоправда, впевнена, думають, що війна закінчиться, знову приїдуть, будуть "косити бабло". Але глядачі не підуть.

Виходить, вони користувалися увагою, любов’ю й грошима прихильників, а коли настав час допомагати і бути поряд із країною, поїхали і тепер із Німеччини, Іспанії чи Америки нам розповідають, як треба любити Батьківщину. Хтось з команди Винника на початку війни навіть написав: "Ну нічого, закінчиться війна – наш герой приїде". Це просто неповага, плювок у душу людям, які втратили житло, рідних, чиї батьки, чоловіки, діти на фронті. Жити ситим життям за кордоном, співати російською мовою – це мерзотно”, - вважає продюсерка.

Зараз читають на Інформаторі