Хоронили людей в городі, бо трупи розтягували собаки - що розповідають евакуйовані з окупованих Олешків про голод, блокаду та порятунок
Люди подолали понад тисячу кілометрів через Крим, Росію та Білорусь, тікаючи від окупації
31 жовтня на підконтрольну Україні територію вдалося повернути жителів окупованих російськими військами Олешків Херсонської області. Про те, яким стало спалене й розбите місто за роки окупації, тепер розповідають і самі евакуйовані. Після понад чотирьох років життя в окупації, повної гуманітарної блокади, постійних обстрілів і голоду люди подолали шлях у понад тисячу кілометрів через Крим, Росію та Білорусь. Про те, як окупанти перетворили колись курортне місто на "концтабір" і як олешківці виживали на межі смерті, розповіли евакуйовані люди.
Про це йдеться в репортажі телеканалу ДІМ. 27 жовтня сторони оголосили локальний режим тиші на понад 80 годин, а 30 жовтня до Олешків прибули 25 автобусів у супроводі 50 медиків. На підконтрольну Україні територію зрештою вирушили 17 автобусів.
Перетнувши український кордон у Чернігівській області 31 жовтня, врятовані люди не стримували сліз - водночас від болю через покинутий дім і від радості порятунку. Коли колона автобусів нарешті виїхала з міста, люди в салоні почали співати гімн України, і, за звичкою, набутою в окупації, робили це пошепки, згадує одна з учасниць евакуації:
"Ми в автобусі всі співали, хоч тихо, гімн України. Саме головне, ми не забули гімн України. Оце для нас було саме головне", - розповіла евакуйована жителька Олешків.
Попри радість від зустрічі з рідними, люди зізнаються, що болісно переживають вимушену втечу з власної землі, адже сподівалися дочекатися звільнення міста. Інша жителька Олешків пояснила, чому наважитися на виїзд було важко:
"А вони так просили, вже плакали внуки і дочка, щоб ми виїхали. Дуже важко було вирватися. Обстріли і будинки горять, усе поруйноване. Великі і маленькі дрони нищать усе. Навіть людей просто полюють на людей", - розповіла евакуйована жителька Олешків.
Упродовж останніх років окупанти залякували місцевих мешканців і поширювали дезінформацію про евакуацію, а будь-яка перевірка на вулиці могла закінчитися розстрілом. Про страх, у якому жили містяни, розповів один із врятованих чоловіків:
"Останні два роки особливо дуже люди не хотіли йти на евакуацію. Дуже було сумнівно. Кожна перевірка, ти вже думаєш, що все, бо були випадки, коли автомат до голови приставляли", - розповів евакуйований чоловік.
Місто довело до голоду суцільною блокадою
З кінця 2025 року російська армія взяла Олешківську громаду в цілковиту блокаду: замінувала єдину сухопутну дорогу до сусіднього села Раденськ, усі путівці та навіть річку. За даними очевидців, останній підвіз харчів відбувся наприкінці травня 2026 року, після чого в місті розпочався справжній голод. Свідок тих подій розповів, перед яким вибором опинилися містяни:
"Критична ситуація наступала після 26 травня 26 року, коли останній раз завезені продукти, запаси їжі закінчувалися. Дивлюся на залишки своїх продуктів і розумієш, що шлях або вийти, або померти від голодної смерті", - розповів свідок подій в Олешках.
Чоловік, якому раніше вдалося вибратися з Олешків разом із дружиною та сином, згадує, що влітку виживати допомагали городи та бур'ян портулак, який додавали до їжі замість овочів. Щоб приготувати їжу і не привернути увагу російських дронів димом, людям доводилося користуватися саморобними печами. Про це розповів житель сусіднього з Олешками села Анатолій:
"Варили їсти в кабиці, якщо зваримо, щоб диму не було. Це така плита", - розповів Анатолій.
Щоб роздобути хоч якісь продукти, олешківці змушені були пішки долати близько 25 кілометрів в один бік замінованою трасою до Раденська - її місцеві прозвали "дорогою смерті". Більшість людей із цих походів не поверталися. Один із очевидців розповів про трагедію, яка сталася з двома чоловіками на зворотному шляху:
"Двоє чоловіків поверталися з Радинську, підірвалися і їх тіла порвали собаки. Причому в них була їжа в сумках, з якими вони поверталися до своїх родин. Але собаки її не чіпають. Вони вже знають смак людського м'яса", - розповів очевидець.
Через постійні обстріли та мінування у місті припинили забирати тіла загиблих і померлих. Як розповіла одна з евакуйованих мешканок, ховати рідних доводилося просто на подвір'ях:
"Дойшло до того, що ми хороним людей в городі, тому що вони з нового року не забирали трупи. Трупи розтягували собаки", - розповіла евакуйована мешканка Олешків.
Поранених возили до лікарні на садовій тачці
Станом на жовтень 2026 року в зруйнованому після підриву Каховської ГЕС і безперервних обстрілів місті залишалося близько двох тисяч жителів, серед яких 35 дітей - без світла, води, газу та ліків. З червня 2026 року швидка допомога перестала виїжджати на виклики. За словами очевидця, єдиним способом доправити пораненого чи хворого до напівпорожньої лікарні стала садова тачка, в якій раніше возили листя.
Через високу смертність місцевий морг виявився вщент переповненим, а поховання ускладнювала вимога окупаційної адміністрації везти тіла на експертизу до Каланчака. Місцевий житель описав стан підвалу, куди звозили загиблих:
"Просто підвал. Там зараз більше 90 тіл, стоїть, кажуть просто, ну, невыносимо просто. Щоби поховати людину, треба провести експертизу. Експертиза робиться только в Каланчаку", - розповів місцевий житель.
Окрім голоду, олешківці потерпали від мародерства російських солдатів, яких командування тримало на голодному пайку. Окупанти забирали у містян навіть ті посилки з їжею та ліками, які українські військові скидали через Дніпро за допомогою важких безпілотників, а потім перепродавали їх місцевим. Подружжя Анатолія та Алли Онищенків розповіло, як у їхній будинок вдерся озброєний російський військовий, який тримав їх у заручниках і погрожував підірвати.
"19-го нас хотів вбити. Це я дату помню і час помню. Наставив автомат, каже: "Я вас уб'ю. Заходьте сюди. Зараз я кину гранату і зачиню на замок", - розповіли жителі Олешків.
За словами подружжя, окупант оселився в їхній вітальні, облаштувавши там склад боєприпасів, а господарів загнав у тісну кімнату з двома матрацами на колодах. За свідченнями, які надходили голові Олешківської міської військової адміністрації Тетяні Гасаненко, військові РФ масово викопували у людей городину та відбирали останні запаси у літніх людей.
Раніше Інформатор повідомляв, що журналістка Заріна Забрискі пояснила, чому багато людей не евакуювалися з Олешків. Частина мешканців просто не дізналася про евакуацію через глушіння зв'язку, а інші не довіряли ні росіянам, ні українській владі.
Також ми писали, що евакуйовані жителі потрапили до лікарень фізично й морально виснаженими, і начальниця МВА Тетяна Гасаненко розповідала, що люди схудли на десятки кілограмів і привезли з собою радіоприймачі як єдиний спосіб зв'язку зі світом.
Крім того, Інформатор писав, що Україна готує для мешканців громади нову гуманітарну місію, адже омбудсмен Дмитро Лубінець і далі отримує звернення від людей, які хочуть виїхати з окупації.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
