Холод, війна та тепло сердець: як маленькі герої рятують тварин

Ця зима стала особливо суворою для безпритульних і домашніх тварин в Україні. Морози опускаються нижче −5 °C, електрика і опалення зникають у найнепотрібніший момент — і виживати стає важко не тільки людям, а й нашим меншим братам. У притулках, наприклад у Гостомелі, волонтери борються за життя сотень тварин: генератори працюють цілодобово, корм розподіляють за графіком. Холодні ночі стають випробуванням не лише для підопічних, а й для тих, хто про них піклується.

Для безпритульних тварин ситуація ще складніша: вони шукають, де сховатися від морозу — у підвалах, біля магазинів чи навіть під капотами автомобілів. І саме тоді проявляється справжня людська турбота.

Нещодавній репортаж на українському телебаченні сколихнув всю країну: люди по всій Україні підгодовують бездомних собак, утеплюють тимчасові притулки, підбирають тих, хто замерзає просто на вулиці. Так врятували, наприклад, Ірпінського пса та Азазелло, яких у Гостомелі знайшли майже без ознак життя. Лише в одному притулку на Київщині за час сильних морозів аналогічних випадків понад 150.

Втім, допомагати не завжди просто — адміністративні обмеження та старі санітарні норми часто стають на заваді.

Бар’єри, що заважають допомозі

Українське законодавство про захист тварин спрямоване на запобігання жорстокому поводженню. Але деякі правила та спосіб їхнього застосування ускладнюють життя тим, хто хоче врятувати безпритульну тварину в екстремальних умовах.

Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначає: тварини без власників у громадських місцях вважаються безпритульними та підлягають відлову і тимчасовому утриманню. На практиці це означає, що люди, які хочуть тимчасово прихистити кота чи собаку, можуть стикнутися з тим, що тварину просто заберуть — без жодної уваги до погоди чи загрози її життю.

Ще одне обмеження — санітарно-гігієнічні норми. Наприклад, у Києві тварин не можна приводити до магазинів, аптек і кафе. Це обмежує прості способи захистити їх від холоду. За порушення цих правил навіть передбачена адміністративна відповідальність.

Поки український парламент працює над посиленням законодавства — зокрема, обговорюється законопроєкт №11328 про розширення захисту тварин і заборону шкідливих практик, включно з втручанням у годування бездомних тварин — зоозахисники з UAnimals відзначають: в Україні бракує чітких механізмів, щоб реально захищати бездомних собак у кризових ситуаціях.

Маленькі вчинки — великий сенс

Сьогодні, коли тварини переживають і війну, і морози нарівні з людьми, важливо пам’ятати: закони не завжди досконалі, але люди здатні зробити те, що потрібно «тут і зараз».

Коли це трапляється, світ стає трохи теплішим навіть у найхолодніші дні. Історія 13-річного Арлана Кулжабаєва з Алмати — яскравий приклад того, як одне небайдуже серце може врятувати життя.

Від дев’яти років, уже чотири роки поспіль, Арлан допомагає тваринам в Україні. Одного разу він дізнався історію безпритульної собаки на ім’я Булочка: під час бойових дій вона втратила господарів, пережила сильний стрес і тяжко захворіла. Булочці були потрібні дві операції: видалення новоутворення на спині та яєчників через гнійне запалення.

За підтримки батьків Арлан допоміг перевезти Булочку та ще трьох собак із Києва до Алмати й взяв їх під свою опіку. Він постійно підтримував зв’язок з українською стороною та ветеринаром, який консультував лікування. Операції пройшли успішно, Булочка швидко одужала і знайшла нову родину, яка про неї дбає.

Це далеко не перший добрий вчинок Арлана. Раніше він уже врятував кота Дуката і продовжує активно допомагати тваринам.

Шанс на нове життя

Ці історії показують: турбота про тварин і співчуття не залежать від віку чи відстані. Є люди в Україні та за її межами, які не залишаються осторонь. Їхні серця зігрівають не гірше будь-якого обігрівача.

— Якщо ви хочете допомогти тваринам, беріть приклад з Арлана. Навіть маленька допомога — тепла підстилка, миска їжі, відчинені двері в під’їзд — може врятувати життя. Кожен може зробити щось корисне для тварин. Особливо взимку та в складні часи, — говорить Галина Черничко, директорка Galyna Chernichko Veterinary Center, яка нещодавно від імені колективу нагородила Арлана подячною грамотою.

За її словами, усвідомлення того, що в далекому Казахстані є діти, які дбають про тварин в Україні, не дозволяє серцям дорослих зачерствіти.

В Україні працює багато організацій, що допомагають тваринам — варто лише знайти їхні контакти й долучитися до посильної допомоги. Лише в Києві та області діє близько десятка волонтерських «шелтерів»: Kyiv Animal Rescue Group, Dogcat, Cats on Mars та інші.

Наталія Мазур, керівниця одного зі столичних притулків «Виставковий центр» — для тварин, врятованих з-під завалів і часто без господарів, — в інтерв’ю AP зазначила: рівень емпатії серед українців дуже високий. Водночас деякі тварини майже втратили довіру до людей.

— Наші підопічні багато пережили, були під обстрілами й не одразу довіряють навіть тим, хто щодня з ними гуляє в притулку, — підтверджує волонтерка ВЦ Надія Оласюк.

Повернути довіру можна лише терпінням, турботою та увагою. А іноді — просто вчасно відчиненими дверима в теплий дім.