Два роки карантинної дистанційки, коли якість освіти була не такою, яку воліли б отримати й діти, і батьки, змінилась страшними воєнними загрозами. Сьогодні багато батьків у відносно спокійних регіонах України цікавляться, чи зможуть діти піти до школи 1 вересня? Це залежить від наявності достатньої кількості дітей на території, вчителів, готових їх вчити, фізичної наявності школи та того, наскільки безпечно в ній знаходиться.

Інформатор наводить думку експертів з цього приводу.

Школярі

Після 24 лютого чимало дітей зі своїми батьками були змушені покинути власні домівки та виїхати якомога далі від зони боїв за кордон чи у відносно спокійні області України. За даними Міністерства освіти, 1 вересня 2021 року до українських шкіл пішло близько 4 млн дітей. Сьогодні 671 тисяча з них за кордоном. Ще близько 70 тис. школярів переїхали в інші регіони України. 

Для планування підготовки нового навчального року, треба зрозуміти, чи будуть вони повертатися, чи залишаться там, де є зараз. Скільки планувати класів, робити упор на дистанційну чи очну освіту. 

“Попри спроби налагодити дистанційне навчання, говорити про якісний навчальний процес з 24 лютого неможливо. Адже не всі діти та вчителі мали доступ до інтернету. Ті, що виїхали за кордон, стикнулись з тим, що місцеве законодавство зобов’язує дітей ходити до місцевої школи. Але вони не атестують дітей. У більшості випадків діти просто сидять на уроках та слухають. Саме в той час, коли діти фізично знаходяться в школі за кордоном, відбувається дистанційне навчання в українській. Через це почались проблеми з атестацією учнів в українській школі. Окрема проблема - діти, що не могли вчитись фізично, адже опинились у зоні бойових дій чи під окупацією. Хто і як буде надолужувати ці освітні прогалини? Це питання зараз намагаються вирішувати. Цим могли б займатися вчителі влітку”, - каже співзасновниця ГО "Смарт освіта" Оксана Макаренко.

Експертка пропонує організувати для школярів в евакуації онлайн навчання в українській школі в другій половині дня або на вихідні. Це потрібно, щоб вони не втрачали зв’язок з Україною та після повернення могли продовжити навчання в своїх школах. Щоправда, не всі з цим погоджуються. Адже дитина, яка знаходиться в ситуації стресу, не витримає такого подвійного навантаження.

Вчителі

Є проблеми й з вчителями. За даними МОН, приблизно 20 тисяч з них виїхали за кордон. І не всі поки готові повертатися через побоювання російських обстрілів. У тих, хто залишився в Україні, також виникає чимало питань.

“Як нам пишуть вчителі на сайт “Нова українська” школа, в багатьох громадах їх звільняють та не продовжують з ними контракт на літо, плануючи наново укласти його в вересні. Тих вчителів, що залишились на роботі, турбує зменшення заробітної плати, адже в багатьох регіонах їм познимали всі надбавки. 20 тисяч вчителів, що виїхали за кордон, змушують звільнятися або повертатися. Вчителі, що залишились на окупованих територіях, не отримують українську заробітну плату, не можуть ходити на роботу. Як їм бути в цій ситуації? Як виживати та не стати колаборантами?” - каже Оксана Макаренко.

Начальник головного управління загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України Юрій Кононенко наголосив, що відповіді на більшість цих питань треба шукати у місцевої влади. Адже якщо зарплату вчителі отримують з державного бюджету, то надбавки — з місцевого. Можливо, під час війни місцеві влади вважають за потрібне витрачати кошти громад на інші цілі, але так чи інакше, питання треба ставити їм.

Всі інші проблеми також пов’язані з кваліфікацією чиновників на місцях, їх вмінням комунікувати з людьми та розв'язувати проблеми. Адже і заповнення журналів, і проведення уроків сьогодні можна робити онлайн. Тож, чи варто наполягати на фізичне повернення педагогів з власними малими дітьми до того ж Харкова, що досі потерпає від російських артобстрілів?

Що стосується виплати зарплати педагогам на окупованих територіях, то ця ситуація стала справжнім іспитом для місцевих чиновників, який не всі витримали гідно. Адже в Енергодарі вчителі проводять заняття онлайн за українською програмою та отримують заробітну плату, а в Генічеську організувати цього не змогли.

Будівлі

За даними Генпрокуратури, на 11 червня внаслідок обстрілів та бомбардувань пошкоджено 1297 закладів освіти, а 194 - повністю зруйновано. Але розпочинати офлайн навчання навіть в тих школах, що вціліли, можна лише після виконання місцевою владою низки умов, сформульованих Кабінетом Міністрів. Найважливіша з них — наявність бомбосховища.

“За попередніми даними, лише біля 1100 навчальних закладів України мають бомбосховища. Цього недостатньо. Кабмін доручив військовим адміністраціям та місцевим органам влади розібратися з ситуацією та зробити те, що можливо. Міністерству розвитку територій поставлена задача в першу чергу відновлювати постраждалі заклади освіти”, - каже Юрій Кононенко.

Ці вимоги зрозумілі. Адже, як би сильно не хотіли батьки та діти повернутись до нормального життя та можливістю ходити до школи ногами, а не в інтернеті, безпека життя та здоров’я — в пріоритеті. За даними Генпрокуратури, в Україні з початку повномасштабної війни загинуло 288 дітей, 527 - поранено.

Повітряні тривоги навіть у відносно спокійних регіонах України інколи тривають годинами. Якщо у середній міській школі навчається 800-1000 дітей, яким має бути укриття, де всі вони зможуть розміститися на цей час? Питання з зірочкою. Вирішувати його мають місцеві органи влади. Якщо вони не зможуть цього зробити — доведеться продовжувати онлайн.

Що робити батькам у такій ситуації? Всіма силами допомагати ВСУ, наближати перемогу України та закінчення війни.

Ольга Палій