Чи потрібний Медведчук путіну

Создается впечатление, что Виктор Медведчук — народный депутат фракции «Оппозиционная платформа – За жизнь», подозреваемый в госизмене, готовился к своему бегству не менее тщательно, чем рашисты к полномасштабному вторжению. «Выкупив» у продажного судьи решение о снятии браслета, Медведчук дождался удобного момента и накануне войны сбежал из-под домашнего ареста… 

Информатор разбирался, на кого кремль согласится выменять Медведчука и нужен ли Медведчук путину?

Складається враження, що Віктор Медведчук — народний депутат фракції «Опозиційна платформа – За життя», підозрюваний у держзраді, готувався до втечі не менш ретельно, ніж рашисти до повномасштабного вторгнення. "Викупивши" у продажного судді рішення про зняття браслета, Медведчук дочекався зручного моменту і напередодні війни втік з-під домашнього арешту... 

Інформатор розбирався, на кого кремль погодиться виміняти Медведчука і чи потрібен Медведчук путіну?

Недовга подорож з Київської області

Понад місяць кремлівський ставленик переховувався у Києві, надалі планував дістатися Москви. Ще б пак! Збирався в Росію, до свого кума путіна, сподіваючись на його підтримку.

Російські спецслужби організували власну операцію з переправки Медведчука до рф через Придністров'я, розробивши цілу виставу — викидали в Інтернет дезінформацію, вказували «липові» маршрути, і більше того — підготували цілу низку псевдо-медведчуків, щоб «замістити сліди». Для привернення уваги навіть залучили представників злочинного світу та корумпованих правоохоронців. А для маскування на самого втікача начепили форму Збройних Сил України.

Проте подорож його виявилася недовгою — горе-політика співробітники Служби безпеки України затримали прямо на виїзді з Київської області.

Судова справа Медведчука навряд чи поміститься в один томик: його звинуватили у держзраді, фінансуванні тероризму, підриві енергетичної незалежності України, організації незаконних схем постачання вугілля з окупованих територій Донбасу на державні підприємства нашої держави.

Отже, Генеральній прокуратурі не довелося довго думати, що робити з політиком: і без права внесення застави Медведчука заарештували.

Тим часом його дружина Оксана Марченко записала відеозвернення до Зеленського з вимогою звільнити чоловіка, якого «переслідують за політичними мотивами, всупереч законам України». Увійшовши в образ і закутавшись у хустку, Марченко просила президента Туреччини Ердогана витягнути з української в'язниці свого чоловіка Віктора Медведчука, котрому інкримінують державну зраду. У підсумку вже просила про допомогу і особисто путіна.

До речі, за весь час повномасштабного вторгнення росії в Україну це був перший публічний виступ Марченка, який уже зібрав цілу низку мімчиків. Щоправда, у зверненні до російського диктатора про війну в Україні Оксана так і не промовила жодного слова. Та й вимоги негайно припинити руйнування та знищення нашої країни не було оголошено. Може вона не бачить злочинів росіян в Україні?

Навіщо Марченко записувала всі ці звернення

Політолог Володимир Фесенко вважає, що прямого контакту з путіним у дружини Медведчука немає, тому вона і вдається до запису відеороликів та читання заздалегідь підготовленого тексту із суфлера.

«Я думаю, що Оксані Марченко порадили звертатися до Ердогана, Саудівського принца… путіна, щоб продемонструвати, що російська влада в курсі, але ще немає чіткої позиції», — каже політолог.

У свою чергу президент України Володимир Зеленський вирішив Медведчука використати з максимальною вигодою, тому запропонував обміняти його на українських полонених.

Віктор Медведчук, очевидно, звідавши життя у СІЗО, теж почав стукати у всі двері та оголошувати план свого звільнення. Тому звернувся до Зеленського та свого кума володимира путіна з пропозицією обміняти його на захисників та жителів Маріуполя.

Але чи потрібен путіну Медведчук? 

Цілком можливо, для путіна Медведчук став відпрацьованим та непотрібним матеріалом. Після жахів в українських містах і злочинів, що скоюються російськими військами, зрозуміло, що путіну взагалі будь-які люди байдужі. Навіть громадяни своєї країни. Для бункерного діда у пріоритеті лише його маразматичні ідеї – проект відновлення Російської імперії. І в ці плани, певно, Медведчук не входить жодним чином.

«Медведчук підвів путіна: брав великі гроші для того, щоб зводити п'яту колону в Україні, але це не вдалося. Навіть ті, хто ще вчора мали проросійські погляди, сьогодні займають проукраїнську позицію. І приклад Маріуполя, Києва, Харкова показує, що у нас бандеризація усієї країни», – зазначає політолог Віктор Бобиренко.

Як повідомляють експерти, за сценарієм Медведчука, який здавався йому безпрограшним, першого ж дня бомбардування Києва Зеленський і Стефанчук мали втекти з країни, а перелякані народні депутати мали обрати головою Верховної Ради, наприклад, Юрія Бойка. Або навіть самого Медведчука. Новообраний голова ВРУ – свій для росії – став би виконувати обов'язки президента та призначив би президентські вибори, на яких і переміг би. Після цього російський окупаційний корпус мав покинути Україну, офіційно приєднавши до Росії Донецьку , Луганську області та Крим.

Але, здається, співголова фракції ОПЗЖ трохи поспішив і прорахувався. Він не зважив на наявність такого головного чинника, як український народ.

Через прорахунки обмін Медведчука виглядає малоймовірним, адже Україна просто так його віддавати не стане: ціна такого бранця має бути досить високою, значущою для суспільства.

«Зважаючи на контекст і очевидні цілі Кремля, навряд чи ця ціна стане прийнятною. Для росії і для самого путіна, який оголосив однією з цілей цієї війни денацифікацію України, потрібно взяти Маріуполь, знищити «Азовців» або взяти їх у полон. А головне – продемонструвати, що він досягнув цієї денацифікації хоча б на рівні Маріуполя. Азовці стали для нього символом цього. Тому обмін Медведчука для Кремля сьогодні не в пріоритеті», — каже Володимир Фесенко.

Хто відрікся від Медведчука

Впрягся за Медведчука придворний блазень путіна Філіп Кіркоров. Співак звинуватив українських силовиків у тортурах, фізичних та моральних приниженнях, яких нібито зазнав Медведчук. А однопартійці Медведчука — жодного слова.

«ОПЗЖ відхрестилося від Медведчука вже повністю. Більше того, у місцевих центрах вони перейменовуються, оскільки цей політичний проект в Україні не має майбутнього. Усі члени партії намагатимуться кудись перейти, до когось примкнути, створити щось нове. На наступних парламентських виборах це будуть ті самі люди, але переодягнені в інші наряди і, звичайно, без жодного натяку на свої проросійські позиції», - зазначає політолог Віктор Бобіренко.

Правда від московії зректися готові не всі. Наприклад, нардеп фракції ОПЗЖ Ілля Ківа, який виїхав до Іспанії ще до початку повномасштабного вторгнення військ росії в Україну, нині перебуває в рф і просить, подібно до Януковича, політичного притулку та громадянства.

Він регулярно відвідує пропагандистські канали, запевняючи в ефірах, що Україна просочилася нацизмом. А кілька днів тому у своєму Telegram-каналі Ківа закликав вдарити ядерною ракетою по Києву, щоб раз і назавжди поставити крапку у питанні «бандерівців» та «нациків».

Але повернемося до Медведчука… Путін, звичайно, вже бачив звернення Медведчука з проханням про обмін, проте поки що не реагує, оскільки той вже не має жодної цінності. Торгуватися ним можуть, можливо, це навіть відбувається, але в закритому режимі. Публічно демонструватимуть навряд чи. Та й не ясно, яку долю приготує російський диктатор для свого кума. 

«Стратити не можна помилувати»... Доля Медведчука висить на волосині і залежить тільки від того, де путін поставить розділовий знак.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.