Через війну в Україні Путін опинився у стані цугцвангу, що б він не робив - The Washington Post
Військове зміцнення України на п'ятому році війни ставить російського диктатора Путіна у безвихідь, де кожен хід лише погіршує його позицію
Росія застрягла у патовій ситуації, яку у шахах називають цугцвангом: будь-який наступний хід Путіна лише погіршує його становище. Водночас Україна системно зміцнює свої позиції - на фронті, у повітрі та дипломатично. Саме таку картину малює один із найвпливовіших американських оглядачів у своїй колонці.
Про це пише оглядач видання The Washington Post Джордж Вілл. Він нагадав, що у лютому 2025 року під час скандального протистояння в Овальному кабінеті президент США Дональд Трамп фактично висунув Україні вимогу капітулювати.
Тоді Трамп заявив президенту України Володимиру Зеленському, що в нього, мовляв, "немає козирів". Відтоді ситуація кардинально змінилася: протягом 2026 року російські війська окупували лише близько 0,04% території України, а у квітні зазнали чистих втрат підконтрольної їм землі.
Оглядач звертає увагу і на психологічний стан диктатора. Побоюючись українських безпілотників, Путін значно скоротив публічну активність, уникає відомих резиденцій і проводить багато часу в підземних бункерах.
Попри це загроза наближається: на початку травня український БПЛА вразив будівлю поблизу Кремля. Крім того, 70% Росії перебуває в радіусі дії українських дронів. У березні кількість транскордонних атак БПЛА з боку України вперше перевищила кількість атак з боку РФ.
"Вологі мрії" Кремля та реальність
Сам Путін нещодавно заявив, що "справа добігає кінця" - маючи на увазі так звану "спеціальну операцію", яка розпочалася понад 50 місяців тому. Диктатор розраховував досягти мети за кілька тижнів. Це демонструє прірву між кремлівськими обіцянками і реальністю. Багато російських солдатів проходять мінімальну підготовку, адже для їхнього часто короткого перебування на передовій не потрібно особливих умінь.
Розв'язана Путіним агресія обернулася проти нього самого у стратегічному вимірі. Вторгнення спровокувало розширення і зміцнення Альянсу, прискорило перетворення Європи з географічного поняття на справжній політичний факт. Воно також спростувало кремлівські твердження про велич Росії - саме ту велич, заради утвердження якої й починалося вторгнення.
Колишній високопоставлений російський чиновник, на думку якого посилається Вілл, вважає: конфлікт досягла ситуації цугцвангу, коли кожен хід лише погіршує позицію того, хто ходить. До кінця року мають з'ясуватися дві речі: як Кремль відреагує на військове відродження України - і як Трамп сприйме болючий для нього факт, що Київ тримає дедалі кращі карти. Оглядач WP резюмує: твердження Трампа про те, що в Зеленського "немає козирів", виявилося хибним.
Переговори та маніпуляції Кремля
Москва продовжує маніпулювати переговорним процесом. Путін заявляє про юридичну "неможливість" завершити війну, натякає на нелегітимність української влади і наполягає на вигаданих умовах. Як пояснює аналіз риторики Кремля, ці заяви покликані виправдати продовження війни та відмову від змістовного діалогу. Фактично умови РФ передбачають капітуляцію України, а не реальні переговори - це визнали і в Києві, і серед партнерів на Заході.
Також Москва відкрито демонструє, що не планує йти на реальні поступки. Очільник російського МЗС Сєргєй Лавров хоч і згадав про неминучість компромісу, проте одразу заявив, що Кремль усе одно забере своє на полі бою чи під час перемовин. Російська сторона досі вважає свої загарбницькі вимоги законними, ховається за формулювання Статуту ООН і безпідставно звинувачує Київ, намагаючись зняти з себе відповідальність за затягування війни.
Річ у тім, що упродовж найближчих чотирьох-п'яти місяців Путін може втратити здатність вести переговори щодо України "з позиції сили" - такий прогноз дав керівник однієї з провідних розвідок НАТО на східному фланзі. Мирні переговори між Україною та Росією тим часом вже зайшли у глухий кут - тристоронній формат за участі США призупинився. Кремль накопичує дедалі більше проблем одразу на трьох фронтах: на полі бою, в економіці та всередині країни. Саме ця сукупність чинників й підриває позиції Москви.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
