«Віткофф і Кушнер погодились вести переговорний процес за російськими пропозиціями. Їм здається, що це найкращий шлях до завершення війни, а насправді це лише додає росіянам нахабства»
Тож якщо після перегляду виникне лише одне запитання: "Ну то вони все-таки типу пара чи ні?" - значить, ви все зрозуміли.
Зловмисники обіцяють родинам полонених дату обміну чи звільнення за гроші.
Шахраї активізувалися на тлі очікуваних обмінів полоненими і намагаються виманювати гроші в родин українських військових, обіцяючи посприяти звільненню близьких. Про це 17 листопада попередив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Зловмисники телефонують, пишуть у месенджерах і соцмережах, видаючи себе за посередників або осіб, нібито причетних до переговорного процесу. У штабі наголосили, що впливати на звільнення українців із полону сторонні особи не можуть. Обіцянки повернути полоненого за гроші там назвали ознакою шахрайства.
Як повідомляє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, аферисти представляються людьми, що нібито причетні до переговорного процесу чи мають доступ до списків на обмін. У штабі закликали родини захисників критично ставитися до будь-яких пропозицій "допомоги" за гроші та не довіряти невідомим контактам у телефоні чи соцмережах.
У Координаційному штабі пояснили, що звернутися варто одразу, щойно надійшов підозрілий дзвінок чи повідомлення.
Зростання шахрайської активності збігається з появою в медіа повідомлень про можливу активізацію процесів обміну військовополонених. Зловмисники користуються тим, що родини полонених перебувають у постійному емоційному напруженні й готові повірити будь-якій обіцянці новин про близьких.
Раніше Інформатор повідомляв, що шахраї під приводом включення до списків на обмін телефонували родичам полонених, видаючи себе за посадовців чи працівників установ, пов'язаних із місцями утримання в Росії. У деяких випадках зловмисники мали персональні дані родин - прізвища й адреси, що підвищувало довіру до дзвінка. Також ми писали, що шахраї пропонували за гроші включити військовополонених у списки на обмін, а також вигадували історії про поранення родича у шпиталі, щоб змусити перевести кошти. У Координаційному штабі тоді наголошували, що жодна державна структура ніколи не вимагає грошей за звільнення полонених чи пошук зниклих безвісти.