"Ми готові до будь-якого формату діалогу, але є умова - повне й безумовне припинення вогню."
«Ліфт» — про внутрішню трансформацію. Про той момент, коли залишаєшся сам на сам із собою у замкненому просторі й не можеш втекти від розмови з власним «Я».
З 28 лютого по 8 травня у ПСО «Мілена» отримали 2454 заявки на пошук
Пошуково-рятувальний загін «Мілена» було створено у 2020 році, коли добровольці та поліцейські, незважаючи на всі зусилля, не змогли врятувати маленьку дівчинку на ім'я Мілена, яка заблукала та замерзла у Золочівському районі під Харковом.
Зараз загін, який до війни раз у раз виїжджав на пошуки, шукає зниклих лише інформаційно. Але все одно знаходить.
З 28 лютого по 8 травня в ПРЗ «Мілена» отримали 2454 заявки на пошук, знайдено живою 1701 людину, загинуло 75, у пошуку залишаються 678.
За словами представників загону, найбільше заявок приходило по зниклих у Маріуполі та окупованими населеними пунктами Харківської області.
«Пошук на місцевості неможливий, так що ми розміщуємо пости з інформацією про зниклих у себе на сторінках у соцмережах (інстаграм, телеграм, фейсбук, вайбер). Окремо приймаємо рішення щодо розсилки до місцевих пабликів, якщо це люди похилого віку, які потребують медичної допомоги, або неповнолітні. Надаємо номери медустанов, список яких був у нас до війни», - розповіла волонтерка загону Ольга.
На жаль, деякі історії закінчують трагічно. Так, днями до загону надійшла заявка на пошук 13-річної дівчинки Софії. Колона машин, яка прямувала з окупованого Вовчанська до Харкова, потрапила під обстріл російських солдатів. Матір Софії та її молодшу сестричку було поранено та доставлено до лікарні Вовчанська.
«Доля самої Софії була невідома, поки представникам української сторони не вдалося дістатися обстріляних машин. Дівчинку виявили серед згорілих тіл. Впізнати її вдалося за кулоном на шиї», - сказала волонтерка.
Але є й щасливі історії, які стають можливими насамперед завдяки небайдужості людей. Так, нещодавно на Олексіївці зник літній чоловік, який страждав на розлад пам'яті. Його орієнтування волонтери швидко поширили по соцмережах, а згодом харків'янин їхав на своєму авто Холодною горою, коли помітив дідуся, що сидів прямо на тротуарі.
«Здавався мені схожим на людину з фото. Зупинився, спитав, чим можу допомогти. Він мені відповів, що нічого не пам'ятає, крім того, що має сина», — розповів чоловік.
Він довіз дідуся до метро, де тому дали чаю та їжі, а також зв'язалися з пошуковими системами, які й передали пенсіонера рідним.
«Була також заявка на пошук одразу кількох людей в окупованому селі Харківської області. Зв'язку не було, як і можливості додзвонитися та дізнатися, чи всі живі. Тоді у коментарях під постом у нашій групі у фейсбук одна дівчина написала, що її дядько підіймається на дерево з телефоном, щоб вийти на зв'язок. Обіцяла передати дядькові, що сім'ю його сусідів шукають. Наступного дня нам вже дякували за допомогу. Їм вдалося отримати звістку, що всі живі», - додала Ольга.
Про те, як діятиме загін після війни (адже раніше пошуковці виїжджали до будь-якої, навіть найнепростішої місцевості, а тепер багато територій заміновані), волонтери поки що не знають.
«Найоптимістичніший прогноз — це можливість міських пошуків», — наголосила Ольга.
Залишити заявку на пошук у ПСО «Мілена» можна за номером: 068-777-0-112.