"Бойові наркотики" та "чорні трансплантологи" на Донбасі: міфи, які розповсюджує росія

Прокремлівські канали поширювали фейк, ніби на Донбасі "чорні трансплантологи" забирають органи у поранених бійців ЗСУ та проросійських місцевих. Також російські ЗМІ зняли черговий сюжет про "бойові наркотики", під якими українські військові йдуть у бій. 

Про це повідомляє Інформатор з посиланням на Міністерство охорони здоров'я України.

Дезінформація: на Донбасі "чорні трансплантологи" забирають органи у поранених українських бійців та місцевих із проросійськими поглядами

Російські Telegram-канали поширюють заяву бойовика так званої "лнр", представника "народної міліції лнр" Андрія Марочко. Він заявив, що на Донбасі серед українських військових працюють "чорні трансплантологи". На території, де ведуться бойові дії, нібито "кудись зникають" поранені українські військовослужбовці та місцеві жителі з проросійськими поглядами. Марочко згадав, ніби має докази роботи "західних трансплантологів", які транспортують органи на територію України, а потім на Захід.

Як насправді: ця заява абсурдна одразу з кількох причин. По-перше, операції з трансплантації органів передбачають залучення великої кількості персоналу та обладнання. Їх навряд можливо провести на території, де проходять активні бойові дії.

Директор Національного інституту хірургії та трансплантології імені Шалімова Олександр Усенко пояснював, що для самої операції з трансплантації мають бути задіяні не одна-дві людини, а понад 150 професійних і досвідчених лікарів. Крім того, слід обладнати відповідне високотехнологічне забезпечення, умови зберігання і консервації органів. На цьому ж неодноразово наголошували в МОЗ, додаючи, що "чорні трансплантологи" в Україні — це міф.

Без належних умов та фахівців неможливо здійснити й просто забір органів. За словами завідувача першого хірургічного відділення першого медичного об'єднання Львова Гната Герича, для цього потрібна команда зі щонайменше 6-8 хірургів залежно від того, які органи потрібно забирати.

По-друге, органи залишаються життєздатними для трансплантації поза тілом недовгий час: серце та легені — 4-6 год, печінка — 8-12 год, нирки — 24-36 год. За цей час їх потрібно було б якимось чином вивезти спершу з території бойових дій у Луганській області, виїзд з якої і так ускладнений, а згодом транспортувати на Захід.

По-третє, живих донорів ретельно перевіряють та відбирають. А перед трансплантацією органів заздалегідь визначають їх реципієнтів за певними критеріями сумісності з донором. Наприклад, групою крові, зростом та вагою, історією хвороби чи іншими біологічними факторами.  Крім цього, законодавство ЄС визначає, що "донорство всіх органів від померлих і живих донорів є добровільним і безкоштовним, і повинно супроводжуватися необхідною згодою".

Прокремлівські канали не вперше використовують міф про так звану "чорну трансплантологію" під час війни в Україні. Раніше російські Telegram-канали писали, ніби західні країни дешево купують в Україні людські органи для трансплантації.

Дезінформація: Українських військових накачували наркотиками з біолабораторій, одну з таких лабораторій знайшли в Рубіжному

16 липня на телеканалі "россия-1" випустили сюжет про "мережу біолабораторій" у Луганській області, які на замовлення західних країн ставили експерименти над місцевими жителями. У сюжеті "біолабораторією" називають завод фармацевтичної компанії "Мікрохім". Там нібито знайшли документи, що доводять проведення експериментів із кишковою паличкою, стафілококом та сальмонелою.

Крім цього, згадується, ніби у підвалах університету в Рубіжному проводили експерименти з сильнодіючими препаратами, зокрема "Налбуфіном". Пропагандисти розповідають, що він не пройшов реєстрацію, але його можна знайти в аптечках українських солдатів у вигляді спрею: "Вони вживали ці препарати і йшли в бій, притупляються всі больові рецептори".

Як насправді. По-перше, завод компанії "Мікрохім" — це не "західна біолабораторія", і документи, які демонструють у сюжеті, доводять тільки те, що там могли проводити стандартні клінічні випробування, які проводять різні фармокологічні компанії по всьому світі.

У компанії "Мікрохім" спростували інформацію з сюжету. Завод компанії знаходиться на тимчасово окупованій росіянами території Луганської області. Через активні бойові дії виробництво зупинилося ще 24 лютого.

"Компанія "Мікрохім" – українська інноваційна фармацевтична компанія з 30-річним досвідом на ринку. Продуктовий портфель компанії представлений у 4 терапевтичних групах: кардіологія, неврологія, гастроентерології та травматологія. Наші препарати та виробництво відповідають всім міжнародним стандартам сертифікації", — йдеться у заяві компанії.

Цей фейк також спростував голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай. Він вказав, що за останні три роки на підприємстві було зареєстровано 22 нових лікарських препаратів, розроблено та зареєстровано в умовах пандемії перший український генерик на основі Фавіпіравіру для лікування хвороби, яка викликана коронавірусом

Як доказ того, що "Мікрохім" проводили експерименти, у сюжеті показують папку договорів із добровольцями за 2018 рік. І кілька файлів з цієї папки: копії паспортів чоловіків та жінок, довідку про реєстрацію місця проживання, видану ЦНАПом Рубіжанської міської ради, а також нібито один із договорів про участь у випробуванні. Примітно, що показують не лицевий, а тільки зворотний бік договору, де прописані реквізити сторін і немає деталей про предмет договору, тільки згадується "проведення клінічного випробування". Договір на відео перегортають так швидко, що прочитати його текст неможливо. 

Проте навіть якщо у сюжеті демонструють справжні документи та договори, знайдені на території "Мікрохіма", це ніяк не доводить, що завод компанії — це "біолабораторія", де проводили «експерименти" над людьми. Проведення клінічних випробувань медичних препаратів в Україні є законним і винятково добровільним. У них можуть брати участь повнолітні (крім випадків вивчення ліків для неповнолітніх) дієздатні громадяни, для цього необхідна їхня письмова згода. Крім цього, замовник клінічних випробувань ліків зобов'язаний перед початком клінічних випробувань укласти договір про страхування життя та здоров'я добровольця. Тому наявність договорів на кшталт тих, які демонструють на відео, може свідчити якраз про законні та добровільні випробування.

Крім цього, дозвіл на проведення клінічних досліджень в Україні компанії можуть отримати тільки за умови наявності позитивних висновків після доклінічного вивчення ефективності та безпечності препаратів, а також переконливих даних про те, що ризик побічної дії препаратів буде значно нижчим за очікуваний позитивний ефект. Відтак компанія, що отримала дозвіл на проведення випробувань, не могла тестувати на добровольцях "небезпечні речовини", як про це заявляють у фейковому сюжеті.

По-друге, "Налбуфін" — не "бойовий наркотик", а знеболювальний препарат, який використовують при больовому синдромі, як додатковий засіб при анестезії, у післяопераційний період і навіть як знеболення під час пологів. У аптечках українських військових справді ще з 2014 року використовують "Налбуфін" як знеболювальне.

У сюжеті згадують одразу кілька фейків про "Налбуфін", зокрема що він не зареєстрований в Україні та його немає на «цивільному ринку». Препарат зареєстрований в Україні. Його можна знайти в Державному реєстрі лікарських засобів. Серед виробників препарату справді вказано ТОВ НВФ "МІКРОХІМ". Його можна придбати в аптеках за рецептом. У фейковому сюжеті вказують, що препарат "небезпечний тим, що швидко викликає звикання", його порівнюють із морфіном. Це неправда: на відміну від морфіну, "Налбуфін" має низький потенціал залежності.

Російські медіа систематично вигадують фейки про так звані "бойові наркотики" для бійців ЗСУ. Ще раніше Центр протидії дезінформації при РНБО писав про фейк російських ЗМІ, ніби "в окопах у Рубіжному знайшли бойові психотропні препарати, що роблять "універсальних солдатів" з українських бійців".

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

Заголовне фото: з відкритих джерел