«За моєю оцінкою, я не думаю, що ми досягнемо тут прориву, доки президент [ред. - Трамп] і президент Путін не будуть взаємодіяти безпосередньо з цього питання.»
Трек «Боляче» — про ті стосунки, які давно мали б залишитися в минулому, але вперто не йдуть із голови. Про людей, які вже ніби відпустили, але ловлять себе на думці, що досі болить. Для тих, хто сміється на зустрічах, але подумки все одно шукає її очі. Хто робить вигляд, що забув, — але пам’ятає.
Після вимушеної міграції до Великої Британії медики з України працюють прибиральниками та миють посуд. Попри колосальний брак лікарів, британці не беруть їх на роботу
Війна росії проти України стала причиною масової міграції українських медиків. Сотні фахівців, роботою яких в Україні захоплювались, виявились абсолютно непотрібними у Британії. У людей вибір невеликий: або погоджуватись на посади прибиральників та посудомийок, або повертатись в Україну та ризикувати життям.
Про реалії, які очікують та кваліфікованих лікарів на британських островах йдеться у статті видання The New York Times.
Журналісти видання розповіли історії кількох українських фахівців, які вимушено виїхали з України через війну. Один із них - хірург з Харкова Самар аль-Шейх.
У 16-річному віці чоловік покинув Іран, прибув в Україну та здобув професію хірурга-травматолога. Сотні мешканців Харкова знають його в обличчя, він провів безліч операцій, рятуючи життя людям, але тут, на британських островах, виявився непотрібним нікому. Щоб хоч якось вижити, аль-Шейх працював вантажником у супермаркеті Лондона.
Коли доводиться втрачати двічі, не кожен із цим впорається. Але я не хотів, щоб моя сім'я бачила те, що довелося побачити мені в Іраку, - розповідає аль-Шейх.
Якщо нічого не вийде, нам доведеться повертатися туди, де нас цінують, - каже хірург з Харкова, який не зміг знайти роботу за спеціальністю.
Чоловік пояснив, що спершу не мав наміру покидати Україну, але наполягла дружина, яка попросила подумати про 8-річну доньку. Тут, у Британії, жінка випікає булочки, щоб хоч якось звести кінці з кінцями.
Самар аль-Шейх розповідає, що через незнання мови та невизнання українського диплома, йому довелось би заповняти форму на 800 сторінок та по-новому здобувати кваліфікацію. Крім цього, слід отримати підтвердження від пацієнтів, яким він проводив операції, що в умовах війни просто нереально.
Все, що йому запропонували - працювати прибиральником у лікарні. Він спершу сприйняв цю пропозицію як жарт, адже брак медичного персоналу та лікарів у Британії колосальний.
Схожа історія сталася і з кардіологом Світланою Садовою. Вона - професійний лікар в Україні, яка 20 років працює з дітьми з Чорнобиля. У Британії, щоб прогодувати двох 16-ріних близнюків, вона змушена мити посуд на околицях Лондона за мізерну оплату.
Жінка досі не можу змиритися з тим, що життя поставило її у такі скрутні умови.
У мене було гарне життя в Україні. Якби мені не потрібно було б піклуватися про дітей, я б уже повернулася назад, - каже Світлана.
За словами жінки, грошей ледь вистачає, щоб прогодувати сім'ю. Через те, що робота на околицях міста, Світлана змушена йти у темряві декілька кілометрів, бо дозволити таксі вона собі не може, а з громадським транспортом є проблеми.
Жінка зізнається, що втомилась жити у таких умовах і їй складно залишатися сильною, бо майже рік вона розсилає свої резюме у лікарні Британії, але досі ніхто не відгукнувся.
Деякі люди кажуть мені, що я сильна, але я втомилася бути сильною, - каже Світлана.
24-річна Діана Бєляєва теж виїхала з України через війну до Швеції, але тут вона також не може знайти роботу за фахом. Діана пропрацювала у Національному університеті ім. О.О. Богомольця вісім років поспіль. Завершальні іспити складала дистанційно та успішно з ним справилась. Втім реальність жорстока: роботу дівчина знайти не може. Все, що їй "світить" - робота у готелі.
Навіщо я стільки вчилася, щоб зараз просто міняти постіль? Ми лікарі й тепер змушені просити гроші в уряду. Хочу повернути боржок цій країні, — пояснила вона.
За даними прикордонної служби, 5, 6 млн громадян, які покинули Україну через війну, вже повернулися додому. Серед тих, хто повернувся - люди зрілого віку, які не змогли реалізувати себе у новій країні. Водночас молоді теж чимало. Українці повертаються додому, що тут їх цінять більше, тут вони потрібні й здатні допомагати іншим.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.