Після вимушеної міграції до Великої Британії медики з України працюють прибиральниками та миють посуд. Попри колосальний брак лікарів, британці не беруть їх на роботу
Війна росії проти України стала причиною масової міграції українських медиків. Сотні фахівців, роботою яких в Україні захоплювались, виявились абсолютно непотрібними у Британії. У людей вибір невеликий: або погоджуватись на посади прибиральників та посудомийок, або повертатись в Україну та ризикувати життям.
Про реалії, які очікують та кваліфікованих лікарів на британських островах йдеться у статті видання The New York Times.
Журналісти видання розповіли історії кількох українських фахівців, які вимушено виїхали з України через війну. Один із них - хірург з Харкова Самар аль-Шейх.
У 16-річному віці чоловік покинув Іран, прибув в Україну та здобув професію хірурга-травматолога. Сотні мешканців Харкова знають його в обличчя, він провів безліч операцій, рятуючи життя людям, але тут, на британських островах, виявився непотрібним нікому. Щоб хоч якось вижити, аль-Шейх працював вантажником у супермаркеті Лондона.
Коли доводиться втрачати двічі, не кожен із цим впорається. Але я не хотів, щоб моя сім'я бачила те, що довелося побачити мені в Іраку, - розповідає аль-Шейх.
Якщо нічого не вийде, нам доведеться повертатися туди, де нас цінують, - каже хірург з Харкова, який не зміг знайти роботу за спеціальністю.
Чоловік пояснив, що спершу не мав наміру покидати Україну, але наполягла дружина, яка попросила подумати про 8-річну доньку. Тут, у Британії, жінка випікає булочки, щоб хоч якось звести кінці з кінцями.
Самар аль-Шейх розповідає, що через незнання мови та невизнання українського диплома, йому довелось би заповняти форму на 800 сторінок та по-новому здобувати кваліфікацію. Крім цього, слід отримати підтвердження від пацієнтів, яким він проводив операції, що в умовах війни просто нереально.
Все, що йому запропонували - працювати прибиральником у лікарні. Він спершу сприйняв цю пропозицію як жарт, адже брак медичного персоналу та лікарів у Британії колосальний.
Схожа історія сталася і з кардіологом Світланою Садовою. Вона - професійний лікар в Україні, яка 20 років працює з дітьми з Чорнобиля. У Британії, щоб прогодувати двох 16-ріних близнюків, вона змушена мити посуд на околицях Лондона за мізерну оплату.
Жінка досі не можу змиритися з тим, що життя поставило її у такі скрутні умови.
У мене було гарне життя в Україні. Якби мені не потрібно було б піклуватися про дітей, я б уже повернулася назад, - каже Світлана.
За словами жінки, грошей ледь вистачає, щоб прогодувати сім'ю. Через те, що робота на околицях міста, Світлана змушена йти у темряві декілька кілометрів, бо дозволити таксі вона собі не може, а з громадським транспортом є проблеми.
Жінка зізнається, що втомилась жити у таких умовах і їй складно залишатися сильною, бо майже рік вона розсилає свої резюме у лікарні Британії, але досі ніхто не відгукнувся.
Деякі люди кажуть мені, що я сильна, але я втомилася бути сильною, - каже Світлана.
24-річна Діана Бєляєва теж виїхала з України через війну до Швеції, але тут вона також не може знайти роботу за фахом. Діана пропрацювала у Національному університеті ім. О.О. Богомольця вісім років поспіль. Завершальні іспити складала дистанційно та успішно з ним справилась. Втім реальність жорстока: роботу дівчина знайти не може. Все, що їй "світить" - робота у готелі.
Навіщо я стільки вчилася, щоб зараз просто міняти постіль? Ми лікарі й тепер змушені просити гроші в уряду. Хочу повернути боржок цій країні, — пояснила вона.
За даними прикордонної служби, 5, 6 млн громадян, які покинули Україну через війну, вже повернулися додому. Серед тих, хто повернувся - люди зрілого віку, які не змогли реалізувати себе у новій країні. Водночас молоді теж чимало. Українці повертаються додому, що тут їх цінять більше, тут вони потрібні й здатні допомагати іншим.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.