Батьки розлучені: як за рішенням українського суду отримати доступ до дитини за кордоном
Визнання може бути відхилене, якщо рішення суперечить публічному порядку країни виконання, порушує права інших осіб або не відповідає процесуальним вимогам. Якщо між Україною та іноземною державою немає відповідного договору, визнання здійснюється за законодавством цієї країни
Рішення українських судів про спілкування з дитиною за кордоном можуть бути виконані в іншій державі після їхнього визнання місцевими судами та надання дозволу на їхнє виконання. Це регулюється міжнародними договорами, зокрема Гаазькою конвенцією 1996 року та Європейською конвенцією 1980 року, або міжнародними двосторонніми договорами. Для реалізації рішення потрібно підготувати пакет документів, включаючи копію судового рішення. Документи мають бути перекладені та, за потреби, апостильовані. Про це 25 лютого повідомляє Міністерство юстиції.
Рішення судів України у цій категорії справ підлягають примусовому виконанню на території іноземної держави у разі їх визнання та надання компетентним судом цієї іноземної держави дозволу на їх виконання. Це можливо на основі міжнародних договорів або законодавства іноземної держави. Для ініціювання питання про визнання та виконання на території іноземної держави рішення українського суду заявнику необхідно самостійно або за допомогою адвоката звернутися з відповідним клопотанням до компетентного суду такої іноземної держави.
Кожна Договірна Держава застосовує до визнання та виконання просту та швидку процедуру. У визнанні та виконанні рішення суду може бути відмовлено тільки у випадках, визначених пунктом 2 статті 23 даної Конвенції, а саме:
- якщо рішення було ухвалено судом, який не мав юрисдикцію розглядати питання (юрисдикція судів Договірних Держав визначена Розділом II Конвенції);
- якщо рішення було ухвалено, за винятком невідкладних випадків, у рамках судового або адміністративного провадження, без надання дитині можливості бути заслуханою в порушення основних принципів процедури іноземної держави, на території якої має бути виконано рішення українського суду;
- на прохання будь-якої особи, яка стверджує, що рішення порушує її права щодо батьківської відповідальності, якщо рішення було ухвалено, за винятком невідкладних випадків, без надання такій особі можливості бути заслуханою;
- якщо таке визнання явно суперечить публічному порядку іноземної держави, на території якої має бути виконано рішення українського суду, з урахуванням найвищих інтересів дитини;
- якщо ухвалене рішення суперечить наступному рішенню, ухваленому у державі звичайного місця проживання дитини, яка не є учасницею Конвенції, якщо це наступне рішення відповідає вимогам для його визнання в іноземній державі;
- якщо не дотримано процедури, передбаченої у статті 33 Конвенції.
Для ініціювання питання визнання та виконання на території іноземної держави рішення українського суду заявник повинен подати до Міністерства юстиції України або центрального органу іноземної держави (контактна інформація щодо центральних органів іноземних держав із застосування Європейської конвенції розміщена на офіційному веб-сайті Ради Європи) заповнений та підписаний власноручно формуляр заяви та додати необхідні документи, а саме:
- доручення про уповноваження центрального органу відповідної іноземної держави діяти від імені заявника або призначати із цією метою іншого представника;
- копію рішення, яка задовольняє необхідні умови автентичності;
- у випадку ухвалення рішення за відсутності відповідача або його законного представника, документ, який засвідчує, що відповідачу належним чином було вручено документ, на підставі якого було ініційовано судове провадження, або аналогічний документ;
- у випадку необхідності будь-який документ, який засвідчує, що відповідно до законодавства Держави походження рішення підлягає виконанню;
- за можливості інформацію про місцезнаходження або можливе місцезнаходження дитини в іноземній державі;
- пропозиції стосовно шляхів поновлення опіки над дитиною.
Заява та додатки повинні супроводжуватися засвідченим перекладачем перекладом на мову запитуваної держави. Легалізація чи будь-яка інша подібна формальність не вимагається.
У визнанні та виконанні може бути відмовлено на підставі статей 9 і 10 Європейської конвенції 1980 року, зокрема:
1) якщо рішення ухвалено за відсутності відповідача або його законного представника, відповідачу не було вручено документ, на підставі якого ініційовано судове провадження, або аналогічний документ у строк, достатній для того, щоб він міг організувати свій захист; але невручення такого документа не може бути підставою для відмови у визнанні чи виконанні, якщо вручення документа не було здійснене внаслідок приховування відповідачем свого місцезнаходження від особи, яка ініціювала судовий розгляд у Державі походження;
2) у випадку ухвалення рішення за відсутності відповідача або його законного представника, повноваження органу, який ухвалив рішення, не ґрунтувалися на:
- місці звичайного проживання відповідача;
- останньому місці спільного звичайного проживання батьків дитини, якщо принаймні один з батьків продовжує там постійно проживати;
- місці звичайного проживання дитини;
3) рішення є не сумісним з рішенням стосовно опіки, яке стало обов'язковим для виконання в іноземній державі до переміщення дитини, якщо дитина постійно не проживала на території запитуючої Держави впродовж одного року до її переміщення.
4) якщо встановлено, що наслідки рішення явно суперечать основоположним принципам законодавства запитуваної Держави про сім'ю та дітей;
5) якщо встановлено, що через зміну обставин, у тому числі через закінчення часу, але не через просту зміну місця проживання дитини після неправомірного переміщення, наслідки первісного рішення явно більше не відповідають інтересам благополуччя дитини;
6) якщо на час порушення розгляду в Державі походження:
- дитина була громадянином запитуваної Держави або зазвичай проживала в ній та не мала жодних таких зв'язків з Державою походження;
- дитина була одночасно громадянином Держави походження та запитуваної Держави й постійно проживала у запитуваній Державі;
7) якщо рішення є не сумісним з рішенням, яке було ухвалено в запитуваній Державі або підлягає виконанню в цій Державі після його ухвалення в третій Державі, унаслідок судового провадження, ініційованого до подання прохання про визнання і виконання, та якщо відмова у визнанні та виконанні відповідає інтересам благополуччя дитини.
Якщо судове рішення не містить заходів примусового виконання, на його підставі не може бути виданий виконавчий документ. У такому разі, якщо рішення підлягає визнанню на території держави – учасниці Гаазької конвенції 1996 року, то відповідно до статті 23 цієї Конвенції таке рішення суду України визнається на території такої іноземної держави в силу закону. При цьому рішення суду України має бути апостильоване та супроводжене засвідченим належним чином перекладом на офіційну мову іноземної держави, на території якої воно має бути пред’явлено.
Виконання рішення на основі міжнародних двосторонніх договорів
Порядок оформлення пакету документів для визнання і виконання рішення суду України на території іноземної держави також визначено умовами відповідного міжнародного договору та Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України №1092/5/54 від 27.06.2008.
Якщо інше не передбачено міжнародним договором України, зацікавлена особа безпосередньо або через адвоката може звернутися з клопотанням про визнання і виконання рішення суду України, що набрало законної сили, у тому числі затвердженої судом мирової угоди. Клопотання подається зацікавленою особою безпосередньо до іноземного суду за місцем виконання рішення.
У випадках, передбачених міжнародним договором України, клопотання про визнання та виконання рішення суду України може бути подано до суду України, який ухвалив рішення. З метою звернення з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентного органу іноземної держави зацікавлена особа звертається до суду України, який ухвалив рішення, для отримання документів, передбачених міжнародним договором України.
Якщо згідно з міжнародним договором України клопотання подається зацікавленою особою до суду України, який ухвалив рішення, такий суд надсилає клопотання та додані до нього документи до Мін'юсту через міжрегіональне управління або його відповідний структурний підрозділ.
Клопотання розглядатиметься відповідно до процесуального законодавства іноземної держави з урахуванням положень міжнародного договору (за наявності), на підставі якого ініційовано процедуру визнання і виконання. Визнання та виконання рішення у разі відсутності міжнародного договору про правову допомогу у цивільних або сімейних справах.
У разі відсутності у відносинах між Україною та іноземною державою дво- чи багатостороннього міжнародного договору, в рамках якого можливо було б вирішити питання про визнання та виконання рішення суду України за кордоном, зацікавлена особа самостійно або через адвоката звертається до компетентного суду іноземної держави у порядку, передбаченому процесуальним законодавством цієї іноземної держави, із заявою/клопотанням про визнання та виконання рішення суду України на території цієї держави.
Така заява/клопотання розглядатиметься іноземним компетентним судом відповідно до процесуального законодавства цієї іноземної держави.
Для України чинні такі багатосторонні міжнародні договори, як:
- Гаазька конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року;
- Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми 1980 року (далі – Європейська конвенція 1980 року).
Гаазька конвенція 1996 року передбачає, що будь-яка зацікавлена особа може звернутися до компетентних органів Договірної Держави (перелік держав-учасниць Гаазької конвенції 1996 року міститься на офіційному веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права[1]) з проханням про прийняття рішення щодо визнання або невизнання заходу, ужитого в іншій Договірній Державі. Якщо рішення, яке винесено судом України і підлягає виконанню на території України, має бути виконане на території іноземної держави, то таке рішення може бути визнано з метою виконання або реєстрації на території іноземної держави у порядку, встановленому законодавством цієї держави.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
Зараз читають на Інформаторі
