Зачистка Києва, евакуації в Ірпені та бої на Півдні: історія підрозділу ССО “Азов”, що з першого дня війни чавлять рашистів в Україні

Поки ви спите в м'якому ліжку — вони мостяться на карематах у спальних мішках, замість гарячого душу — пачка вологих серветок, такого поняття як «вихідні» — не існує, а хобі у більшості тепер — чистка зброї. Кожен день, кожну хвилину, кожну секунду — з першого дня і донині — наші воїни роблять все для того, щоб вигнати російську нечисть з нашої землі. І ви повинні знати цих героїв в обличчя.

Одними з перших, хто того страшного ранку став на захист Україні, - були бійці роти ТрО “Азов” Київ. Як тільки столиця та її околиці були зачищені від русні, хлопців перекинули на Південь - наразі вони боронять нашу землю на Запорізькому напрямку.

Командир підрозділу - Максим Зайченко на позивний “Максон”. Учасник Революції Гідності, ветеран війни на сході України. У 2014 році в складі полку "АЗОВ" став на захист Маріуполя, брав участь у наступальній операції в Широкіно.

Після демобілізації займався громадсько-політичною діяльністю. Очолював Запорізький обласний осередок ПП "Національний Корпус", після чого став керівником ветеранського відділу Центрального Штабу партії. З початком повномасштабного вторгнення росії став командиром роти ТрО "Азов" Київ, яка у квітні 2022 року перетворилась на загін спеціального призначення ССО ЗСУ. 

Він розповів про те, як сформувався його підрозділ, про рівень підготовки хлопців, про задачі та з чим доводилось стикатись протягом цих 5 місяців.

КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ

Підрозділ сформувався в перший день повномасштабної війни - 24 лютого. Ветерани АТО/ООС, люди з азовського руху та інших правих організацій почали стягуватись на завод “АТЕК” у Києві. В більшості приходили люди вже підготовлені. Хто чогось не знав - переймав навички у більш досвідчених. Основним тоді стояв добровольчий принцип, незалежно від умінь. Курс молодого бійця був дуже скорочений.

Було зрозуміло, що на Схід дістатись неможливо, а ворожий наступ на столицю вимагав швидкої та серйозної реакції. В цей же день було створено ТрО Азов Київ.

"Декілька днів пішло на комплектацію підрозділу. Він щодня розширювався у кількості. Мене було призначено командиром роти, що налічувала понад 140 осіб. Отримання зброї та злагодження теж зайняли певного часу. Але доволі швидко ми пройшли цей етап та отримали бойові завдання. Нам дали певний напрям на ділянці оборонної лінії Києва, яку треба було ще побудувати".

Цим частина хлопців і зайнялась - будували опорні пункти на північних околицях столиці. Паралельно з цим проводили вилазки у сірі зони, працювали разом із партизанами, знешкоджували ворожі диверсійні та розвідувальні групи, тримали оборону в першому ешелоні. Основним напрямом були населені пункти вздовж річки Ірпінь - Лютіж, Мощун, Горенка. Всі сили кидали на те, щоб ворог не зміг через річку переправити техніку. 

"Тоді було дуже холодно і багато хто похитнув своє здоров'я у промерзлих окопах. Але про це майже не думали. Тим паче, коли бачили ті звірства, які коїть ворог. Пам'ятаю, як нам довелось допомагати витягувати цивільних людей з-під зруйнованого мосту в Ірпені. Так вийшло, що ми опинились неподалік цього місця, коли люди переходили міст, а по них росіяни почали завдавати артилерійських ударів. Такі речі, на жаль, були непоодинокі. Те, що я побачив у Бучі та Бородянці, надовго запам'ятається. Проте ми змогли вистояти та в ході бойових зіткнень відкинули противника за межі кордону. Це стало для всієї країни та нашого підрозділу, зокрема, першою серйозною перемогою".

ПІВДЕННИЙ НАПРЯМОК

Як тільки Київська область була очищена від російських військ, існування підрозділу в форматі територіальної оборони перестало бути ефективним. Тому рота переформатувалась і увійшла до складу ССО ЗСУ. Це дозволило працювати по всій країні та проводити спеціальні операції, в тому числі наступальні. Підрозділ передислокувався на південний напрям - у Запорізьку та Дніпропетровську області. 

"Тут ми виконуємо бойові завдання вже тривалий час і маємо серйозні успіхи. Бійці підрозділу, в тому числі й моєї роти, знищували техніку та авіацію, особовий склад противника, брали їх у полон, відбивали наступи, а також контратакували та звільняли кілометри української території. Більш детально можна буде розповісти про це згодом, адже ми продовжуємо працювати на цьому напрямку. Варто розуміти, що наша ефективність теж має свою ціну. Хлопці віддають власні життя, отримують поранення і виснажуються. Проте ми продовжуємо наш бойовий шлях, допоки не здобудемо перемогу".

Всі бійці вже отримали власний бойовий досвід. Під час ротацій працюють над підвищенням рівня теоретичних знань, відпрацьовують нові елементи ведення бою - на практиці та в умовах полігону, отримують нову зброю та оснащення й ефективно її використовують. В цілому, за ці 4 місяці, підрозділ дійсно виріс на очах і став єдиним живим організмом, що впевнено виконує свої задачі на полі бою.

 ПІДГОТОВКА

Що стосується тих, хто хоче потрапити на фронт, зокрема - в “Азов”, варто розуміти дещо. Там немає місця слабким. Піт береже кров – КМБ проходять лише найвитриваліші, а на війну потрапляють найбільш мотивовані бійці.

"Оскільки людський ресурс дійсно дефіцитний, він буде у нас вичерпуватись. Двохсотих, трьохсотих, просто виснажених фізично і психічно бійців, які воюють з 24 лютого (і ще раніше – з 2014-го) потрібно буде міняти. Має бути резерв. Воювати доведеться багатьом. І для цього потрібно готуватися".

Найбільшу увагу треба приділити саме фізичній підготовці. На війні вам доведеться ходити в бронежилеті, бігти з прискоренням в повному спорядженні та зі зброєю, повзти в аналогічному спорядженні, копати окоп – швидко, з колін, або лежачи, перебувати тривалий час в незручній позі, витягувати пораненого товариша, швидко падати на землю і так само швидко підводитись, бігти…Це фізично важко. Але це важливо для виживання – не тільки вашого, а й всього підрозділу. Потрібно збільшити цей ресурс. Вивчайте тактичну медицину - те, наскільки швидко та вміло ви надасте першу домедичну допомогу (собі або товаришу) зіграє ключову роль у порятунку життя. 

"Прокачуйте індивідуальні бойові навички. Поводження зі зброєю і саперною лопатою, мінімальна тактика. Це потрібно для виживання в умовах війни, які варто опанувати до того, як ви там опинитесь. Навчіться орієнтуватись на місцевості та користуватися різним військовим приладдям: далекоміри, біноклі з сіткою, тепловізори, ПНБшки, планшети, рації, системи відеоспостереження і т.д. І найголовніше - будьте готові вчитись далі. Війна – це постійне навчання в дуже стислі терміни".