Російська 5-та армія призупинила активний штурм під Гуляйполем і перейшла до тактики проникнення групами по 3-6 бійців через незакриті ділянки фронту
На Гуляйпільському напрямку масштабний наступ російської 5-ї загальновійськової армії фактично зупинився на більшості ділянок. Сили оборони раніше покращили свої позиції на Гуляйпільському напрямку, утримуючи частину Гуляйпільського і не даючи ворогу остаточно закріпитися в населеному пункті. Тепер командування 5-ї армії переорієнтувалося: замість просування "будь-якою ціною" - закріплення вже захоплених позицій.
Детальний розбір ситуації на напрямку оприлюднив військовий оглядач Констянтин Машовецьз посиланням на аналіз угруповання сил і засобів противника. Противник задіяв сили 5-ї армії у складі 127-ї мотострілецької дивізії (114-й, 143-й і 394-й мотострілецькі полки), 57-ї та 60-ї окремих мотострілецьких бригад. Частиною сил на цьому напрямку задіяні також підрозділи 35-ї (38-ма і 64-та бригади) та 36-ї армій (37-ма бригада), а також 76-та десантно-штурмова дивізія і 40-та окрема бригада морської піхоти.
Попри значне угруповання сил, просунутися на захід від річки Гайчур своїми основними частинами ворогу вдалося лише на ділянці Зелене - Гуляйполе. На ділянці севернiше Зеленого відновити контроль по самій річці не виходить.
Ключова зміна - у тактиці штурмів. Замість скоординованих атак противник перейшов до так званого "просочування" - дрібними піхотними групами по 3-4 бійці, рідко 5-6, і лише зрідка групами до 8-10 осіб. Ці групи рухаються через "міжпозиційні простори" - ділянки, не прикриті або слабо прикриті передовими підрозділами ЗСУ.
Ситуація на напрямку набула характеру "фрагментації": суцільний фронт розпався на серію дрібних зіткнень малих піхотних груп за окремі позиції, опорні пункти, укриття, будівлі та лісосмуги. Зона таких зіткнень простягнулась від Нового Запоріжжя на півночі до Лугового на півдні - смугою від 5,5 до 20 км по обидва боки від лінії зіткнення. Наслідком стало "перемішування" бойових порядків: передові групи обох сторін ведуть бої в ізоляції, без флангового зв'язку й підтримки основних сил.
Напружені ділянки фіксувалися в районі Чарівного, Залізничного і Гуляйпільського, де противник намагається рухатися у напрямку Омельника. Штурмова активність ворога минулого тижня зменшилась приблизно на 15%, хоча й фіксується 25-30 бойових зіткнень.
Ворогу поставлені завдання - захопити Гуляйполе, а надалі вийти до рубежів уздовж річки Гайчур і створити умови для просування у напрямку Вільнянська та Павлограда.
Українські війська провели серію контратак, які змусили росіян відвести передові підрозділи назад - зокрема у напрямках Великомихайлівка - Тернове та Коломійці - Вербове. Сили оборони фактично звели наступ до тактичного мінімуму на окремих ділянках, а на певних - відкинули противника на 9-9,5 км.
Російські війська проводять ротації та вводять нові підрозділи на Гуляйпільському напрямку після втрат штурмових груп, однак українські сили стримують просування противника на запорізьких напрямках. Сам факт проникнення ворожих дрг та малих штурмових груп свідчить про серйозні проблеми на цій ділянці - фронт тут виглядає малонасиченим, а контроль окремих секторів залишається недостатнім.
Бригади морської піхоти та 76-та дивізія ВДВ стали стандартною формою реагування російських генералів на проблеми на фронті. За оцінкою ISW, передислокація елементів 76-ї дивізії ВДВ на південь України відбулася до початку контратак ЗСУ, проте ці підрозділи взяли участь у реагуванні на українські дії, що почалися наприкінці січня та на початку лютого 2026 року.
Ситуацію на Гуляйпільському напрямку пов'язують і з діями на суміжній ділянці: подальший наступ ЗСУ на Олександрівському напрямку може створити загрозу тилу російських підрозділів під Гуляйполем. Ця ділянка на стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей перетворилася на найдинамічнішу на користь українських сил.