«Війна вчить»: мешканка Запоріжжя перебудувала майстерню в цех з пошиття взуття для ЗСУ

Чимало бізнесів в Україні швидко перебудувалися під військові потреби. Умови війни не терплять довгих роздумів та нерішучості – тут важливі не слова, а справи. Запоріжанка Ганна Ткаченко зуміла лише за тиждень перебудувати свій бізнес із ремонту взуття на справу з пошиття тактичних кросівок для українських військових.

Як з'явилася ініціатива та у що вона переросла – у нашому матеріалі.

Повставали з попелу

Майстерні «Наново» – майже 8 років. Раніше Ганна Ткаченко зі своїм партнером Геннадієм Вербою займалися сувенірним бізнесом у Криму, але окупація півострова зруйнувала їхню справу. Тоді виникла ідея зайнятися взуттям.

«Моя дитина займається кінним спортом, амуніція там шкіряна, робиться під наїзника та досить дорога. Я замовила сідло і потім помітила, що на ньому немає жодної закріпки. Це безпека моєї дитини, тому я пішла до шевця до кіоску «Ремонт взуття». Він погодився, але сказав, що зробить не відразу – треба купити нитки, ще щось. Сідло я чекала три тижні - недоторкане, він нічого не зробив. Тоді партнер запропонував зайнятися ремонтом взуття, поїхав та вивчився у Харкові цій справі. У 2014 році відкрили майстерню», – так розпочалася історія реставраційної майстерні.

Спеціалізація майстрів – ремонт та реставрація дорогого та якісного взуття, вони працюють із замовленнями з усієї України та зі світовими взуттєвими брендами. Справа пішла, хоч шлях був довгим і складним.

У перші дні війни замовлення на ремонт, звісно, ​​зникли, а з самої майстерні Ганна все взуття клієнтів вивезла до себе додому, бо розуміла, наскільки людям важливі їхні речі, і свою відповідальність за них.

«Як і багато хто, я зайнялася волонтерством. Спочатку через знайомих добувала одяг, потім на мене вийшла відома страхова компанія та робила щедрі пожертвування, за які ми купували військовим необхідні речі. Ми займалися й постачанням медикаментів на окуповані території», – згадує Ганна.

Навчалися через месенджер

Згодом спостережливість та «професійна деформація», як каже волонтерка, призвела до того, що вона вирішила взуття не лише ремонтувати, а й створювати.

«Коли я їздила до хлопців, звернула увагу на їхні берці. Зрозуміла, що через два місяці їм не вистачатиме полегшеного взуття. Це буде проблема. Взуття має бути комфортним, захисники не повинні переживати, що у них болять ноги. Хоча я зарікалася шити взуття. Шити та ремонтувати – кардинально різні речі. І тут мене смикають львівські колеги-пошивники, вони вже почали шити тактичні кросівки. І кажуть: «Аня, ми не справляємося вже, черга в сотні». А вони маленькі, це сімейна справа», – розповідає дівчина.

Львів'янам вдалося вмовити Ганну взятися за навчання – у месенджерах вони детально пояснювали, що до чого, описували нюанси та давали інструкції.

«Щоб ви розуміли хто такі українці. Модельєр створив модель кросівок, зробив лекала та віддав їх безкоштовно взуттьовикам, які були готові шити взуття для ЗСУ. А його робота вартує дуже дорого», – захоплюється Ганна.

Взуття шити складніше, ніж одяг. У пошиття однієї пари бере участь кілька спеціалістів. Закрійник – вручну вирізає кожну деталь, у цій моделі кросівок таких деталей 60. Потім він передає цей крій складальниці верху взуття, яка на спеціальному обладнанні його збирає – це складна та важлива робота, всі 60 деталей потрібно зібрати і при цьому витримати геометрію. Складальниця передає заготівлі верху шевцям, які затягують їх на колодці – об'ємний «макет ноги» і потім встановлюють підошву.

Made in Ukraine

Загалом над створенням взуття для українських військових у «Наново» працюють сім фахівців. Вже вдалося пошити близько 300 пар, які вірою та правдою служать нашим захисникам у складних бойових умовах.

Більшість складових взуття, яке відшивають у майстерні – українські. І якість на найвищому рівні.

«Я закуповую і спил (велюровий нубук, – ред.), та шкіру Crazy Horse (дуже жорстка зносостійка шкіра, використовується на носінні взуття, – ред.) на фабриці, що знаходиться під Миколаєвом. Вони виробляють шкіру для взуття ЗСУ, перебуваючи під постійним обстрілом, це дуже сміливі хлопці. Я конкурую з державою, вихоплюючи у них шматки спилу», – сміється Ганна.

Підошву виготовляють у Запоріжжі на взуттєвій фабриці, а також є постачальник із Львівської області. Якість – на найвищому рівні, майстерня працювала із запорізьким виробником і до широкомасштабної війни в Україні.

«За 8 років за матеріалом не було у клієнтів скарг на підошву», - каже волонтерка.

Особливості взуття для українських військових

Взуття для чоловіків і жінок, які постійно перебувають у русі та в екстремальних умовах, має бути насамперед легким. Але є ще один аспект: поняття слов'янської стопи.

«Ми звикли до європейських моделей – у них звужена стопа. У слов'ян стопа ширша. Раніше на наших територіях взуття завжди вибиралося за довжиною та повнотою, були й половинки розмірів. Апріорі в українців стопа ширша, при чому помітно ширша, ніж у європейців. Тому ми орієнтуємося на довжину устілки, а не на європейські розміри, і обов'язково враховуємо повноту стопи», – ділиться дівчина.

Таке взуття на нозі не відчувається не лише через легкість матеріалів, а й через те, що воно не стискає стопу. Це дозволяє ходити в тактичних кросівках цілодобово, що дуже важливо в бойових умовах.

«Підвішені кросівки»

Якось увечері мені надійшло повідомлення: «Я ваша клієнтка Марія. Я у Львові. Щойно «підвісила» каву для військових. І я подумала, що можу підвісити і ваші кросівки для військових. Давайте номер картки», – розповідає Ганна.

«Підвісити» – означає оплатити товар чи послугу для когось, хто цього потребує. Це може бути незнайомець.

Наступного ранку після повідомлення Марії на карту Ганні «впали» сім чи вісім платежів від друзів ініціаторки ідеї. За ці гроші вдалося закупити шкіру для десятка пар, які буквально за кілька днів вирушили військовим. І далі така ініціатива закріпилася.

Про везіння

У перші дні війни Ганна перебувала у стресі. Як і багато українців, вирішила боротися зі страхом, зайнятися справою. Це врятувало.

«Я не знаю, хто більше допомагає: я цими кросівками хлопцям чи ці кросівки мені. За рахунок цього я тримаюся, вірю, не сумніваюся в перемозі. Я бачу стільки людей, які все роблять для перемоги, отримую стільки повідомлень, подяк, це так наповнює! І в гру вступає везіння: люди підвішують кросівки, про це знаю тільки я і «спонсор», і одразу пишуть люди з проханням дати кросівки на виплат. На виплат немає, у подарунок – так. Я щодня цим живу. Війна, горе, смерть. Я сповнююся вчинками людей», – ділиться Ганна.

Зараз час можливостей

Абстрагуючись від військових дій, зараз для бізнесу – час можливостей, упевнена Ганна.

«Якби не війна, я ніколи б у житті не запустила виробництво взуття за тиждень. Я перфекціоністка - копалася б у технологіях рік, роздумувала, розмірковувала, покращувала б і сумнівалася б. А тут раз, і за тиждень зібрала кросівки – ну добре ж! Є таке слово – треба – мені мама змалку так говорила. Війна вчить і прибирає зайве, починаєш цінувати час і те, що маєш. Тема тактичних кросівок мені сподобалася, і я вже практично впевнена, що далі розроблятиму черевики, берці. Є відчуття, що ця війна затяжна, і є впевненість, що ми переможемо! Тож працюватимемо далі. А після війни, швидше за все, продовжу шити взуття. Я людина бізнесу, не вмію викидати те, що працює. Тим більше, що усвідомлене споживання – це філософія Наново, і я не маю права викидати знання», – підсумовує волонтерка – виробниця взуття для ЗСУ Ганна Ткаченко.