Пюре в Потсдамі, суп в Лондоні, томатний сік в Гаазі: навіщо екологічні активісти по всьому світу псують шедеври живопису?

Напади на твори мистецтва – явище не нове, але зазвичай такі витівки влаштовують неадекватні персонажі. Водночас учасники останніх інцидентів начебто психічно здорові. Більше того – вони вважають, що своїми перформансами приносять користь суспільству. Чому протестний акціонізм набув таких дивних форм? 

Атака на “Дівчину з перлинною сережкою”

Троє громадян Бельгії цього тижня намагалися зіпсувати картину нідерландського художника-живописця Яна Вермера “Дівчина з перлинною сережкою”, яка виставлена в гаазькому музеї “Мауріцгейс”. Про це пише видання NL Times.

Один з активістів приклеїв голову до скла, за яким перебуває картина, а другий – руку до стіни поряд із нею. На відео показано, як активіст виливає на колегу банку томатного соку.

“Що ви відчуваєте, коли бачите, як щось прекрасне та безцінне руйнується у вас на очах? Ви відчуваєте обурення? Де ж це почуття, коли планета руйнується на ваших очах”, – кричить учасник перформансу.

Картина не постраждала, реставратори перевірили її стан. Але частину виставкового залу, в якій знаходиться картина, тимчасово закриють для відвідувачів музею. Усі троє нападників заарештовані за “публічне насильство над власністю”. 

“Ми розуміємо кліматичних активістів, вони виступають за збереження природи. Але ми зберігаємо нашу культурну спадщину та твори мистецтва. Ця картина – одна з найбільш впізнаваних у Нідерландах і стала культурною іконою. Люди їдуть в Гаагу з усього світу, щоб побачити "Дівчину з перловою сережкою”, – заявило керівництво музею.

Чому екоактивісти обрали саме цей музей? Журнал AD зауважує, що ”Мауріцгейс” підтримує нафтовий гігант Shell. Десять років тому компанія пожертвувала 3 мільйони євро на реконструкцію і розширення музею.

Як під копірку

Важко не помітити, що екологічні активісти останнім часом діють майже за однаковим сценарієм. Так, 23 жовтня двоє чоловіків увійшли до музею Барберіні в Потсдамі та облили картопляним пюре картину Клода Моне “Стіжки сіна”. Після вони також приклеїли руки до стіни поруч з картиною.

Протестувальники заявили, що влаштували акцію у відповідь на кліматичну катастрофу. Картина Моне, наголосили вони, нічого не буде варта, якщо в майбутньому людям “доведеться сваритися через їжу”.

“Ми живемо у кліматичній катастрофі. І все, чого ви боїтеся, це томатний суп чи картопляне пюре на картині. Знаєте, чого я боюся? Я боюся того, що наука говорить нам, що ми не зможемо прогодувати наші сім'ї у 2050 році”, – заявив один з них.

Картина картина вартістю $110 млн не постраждала, оскільки була захищена склом. Поліція швидко приїхала на місце й затримала протестувальників.

За декілька днів до того схожий інцидент стався в Лондонській національній галереї, де юні екологи облили супом гаспачо картину Ван Гога “Соняшники” та приклеїли себе до стіни. Про це повідомило видання SkyNews. У такий спосіб парочка 20-річних хуліганів протестувала проти продовження видобутку вуглеводнів у Великій Британії та зростання цін на продовольство. На щастя, картина, вартість якої на сьогодні становить $84,2 млн, теж не зазнала шкоди. Водночас англійським екондалам доведеться відповісти перед судом, засідання якого призначено на 13 грудня.

Тонка грань між протестом і вандалізмом

 Спостерігачі відзначають, що все це не розрізнені дії активістів, які калькують один одного. І в Лондоні, і в Берліні, і в Гаазі учасники акцій вигукували ті самі гасла: мовляв, можливість харчуватися для людей важливіша, ніж можливість милуватися витворами мистецтва. А для того,щоб гарантовано привернути увагу до проблеми, яку вони піднімають, обрали для цього відомі музеї та знайомі кожному картини.

Причому приклеювання рук – давно випробуваний для цього спосіб. Раніше у шотландському Глазго активісти приклеювали свої руки до рами картини художника Гораціо Маккалоха “У горах моє серце”, в Лондоні – до роботи Вінсента Ван Гога “Квітучі персикові дерева”, у Флоренції – до знаменитої “Весні” Боттічеллі, у Дрездені – до “Сікстинської мадонни” Рафаеля, у Франкфурті-на-Майні – до картини Ніколя Пуссена, а у Берліні до – твору Лукаса Кранаха.

Як правило, активісти приходять до музеїв з групою підтримки, в якій є оператори та фотографи. Що говорить про очевидне прагнення отримати максимальне висвітлення акції у ЗМІ. Самі картини акціоністи не псують. Тонка грань між протестом і вандалізмом заради лайків жодного разу ще не була перетнута. Однак директор Державних художніх зборів Дрездена Маріон Акерман в інтерв'ю MDR наголошує: “Це може залучити наслідувачів, які наступного разу можуть справді пошкодити картину. Не думаю, що це правильно”.

Протест як мистецтво

На тлі загального обурення діями ековандалів знайшлися й ті, хто їх підтримує, пише Bild. На приклад, Джессіка Кордуні (Jessica Kordouni), член Ради з питань телерадіомовлення NDR, написала в твітері: “Картопляне пюре і томатний суп — це абсолютне мистецтво. Моне і Ван Гогу сподобався б цей протест”. Так само схвалив дії активістів і Озден Терлі (Özden Terli), метеоролог та ведучий одного з німецьких телеканалів: “Якби це зробив художник, це була б мистецька акція”.

Однак більшість людей вважає, що твори мистецтва є культурною спадщиною всього людства, а не просто впізнаваною картинкою в соцмережах, на якій можна влаштувати хайп. Тож, можливо, екоактивістам варто повернутися до своїх звичних локацій і, залишивши музеї в спокої, влаштовувати протести на вулицях?

Як раніше повідомляв Інформатор, у курортному місті Аланія, що в Туреччині, під час фестивалів мистецтва поставили скульптуру з «російським» Кримом. Автором скульптури виявилася громадянка російської федерації.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

Ольга Чорна