Ігор Кондратюк: Влада вкотре робить дурниці через свою недолугість та безмозкість

В ексклюзивному інтерв'ю "Інформатор Україна" відомий музичний продюсер, телеведучий і шоумен Ігор Кондратюк розповів, як українська влада перетворила правління країною на абсурд, чому він не хоче брати від держави 10 мільйонів гривень на зйомку свого фільму та за рахунок чого зараз живе.

Це друга частина інтерв'ю. У першій Ігор розповів, чому не хоче повертатися зараз на телебачення, кого з наших зірок він сприймає зі знаком мінус, а кого зі знаком плюс, чому він не створив свою музичну імперію і як Україні боротися з російською культурою.

Я знаю деяких людей, які побудували собі бомбосховища

- Ігор, чи відремонтували ви свій будинок після падіння біля нього уламків ракети і де зараз живете? 

- Давно вже відремонтував його. Ми з дружиною та собакою на два місяці виїхали і тимчасово мешкали у Львові. Діти на той момент вже жили окремо. Наш будинок знаходиться в селі під Києвом, 25 кілометрів до центру. Але, слава богу, з іншого боку Житомирської траси. Не тій, де Дмитрівка, Буча та Ірпінь. В нашому селі росіян не було. Але були прильоти та жертви серед мирного населення. Один з прильотів був під мій будинок. Але вже у травні 2022 року ми поставили вікна з ДСП, прибрали весь безлад та уламки скла, а в кінці літа ми вже вставили вікна. Так що зараз ми живемо досить спокійно. Стіну, яка була не зруйнована, але трішечки побита, ми залишили зацементованою, але косметичний ремонт не стали робити. Хай поки що нагадує нам за війну.     

- Які емоції у вас викликає цей будинок зараз, коли по ньому ходите?

- Коли сусіди нам подзвонили і сказали, що був приліт у ваш будинок, дружина трішки поплакала. Вона ще не знала, що відбулося. Зараз психологічного тиску від того, що біля нашого будинку прилітало, в нас немає. Психологічний тиск зараз у нас всіх однаковий, хто більш-менш у безпеці в тилу. Над моїм будинком декілька разів ракети пролітали дуже низько. Крилаті ракети свистіли, і ми бачили їхні сліди. На нашій ділянці є охоронець який бачив декілька разів, як над моїм будинком пролітали ракети на Київ з Житомирського напрямку. Будь яка з них могла легко впасти або її могли підбити. Ми ходимо під одним й тим самим ризиком потрапляння ракет або “Шахедів” в наші будинки.   

- Де ви ховаєтеся під час обстрілів, у вас підвал чи є може бомбосховище?

- У нас є цокольний поверх, який можна назвати підвалом. Але це все тільки для того, щоб нас не засипало уламками від падіння уламків ракети чи “Шахеду”. На Київщині вже були такі моменти. Але від прямого влучання це не врятує. Але я знаю деяких людей під Києвом, які побудували свого часу собі бомбосховища. Не буду називати їхні імена, бо це відомі люди, колишні телевізійники. І вони любили Росію, не повірите.

46 бригада звільняє село, а інші підрозділи ставили прапори

- Ви зняли документальний серіал “46. ШЛЯХ ЧЕСТІ” про ДШВ 46. Чому обрали їх? 

- Це не моя картина. Її знімала 46 десантно-штурмова група, і вони звернулися до мене, чи не хотів би я бути в цій картині людиною, яка бере інтерв’ю у військовослужбовців і командирів, які створювали цю бригаду. 5 квітня їм виповнилося два роки. А створилися вони на базі 95-ої житомирської ДШВ. І створювалися вони вже після Макарівської операції. Я погодився, і це моя абсолютно волонтерська робота і тут під Києвом,   їздив я на схід до місць, куди мене запрошували. Мене з 46-ю пов’язують родинні зв’язки.    

- Як реагуєте на те, що за тиждень у YouTube перша серія набрала лише 12 тисяч переглядів?

- Цей фільм було викладено 5 квітня, а YouTube-канал було створено за день чи два до цього. Тому це не той варіант, котрий ми бачимо з “Азовом” та третьою штурмовою, які давно та плідно розкручують свої медійні ресурси і YouTube-канал в тому числі. 46 ДШВ в особі її прес-служби хочуть цього ж, але вони лише розпочали. Так склалось, що у Третьої Штурмової зовсім інша структура прес-служби.

У підсумку цей документальний фільм буде мати п’ять серій про становлення і бойові шляхи 46-ої. Друга серія, до слова, вийде на каналі 46-ї вже 7 травня. А все інше, де вони воюють зараз, за пару років, коли ці бойові дії будуть завершені, сподіваюсь нашою перемогою. Це одна з небагатьох новостворених бригад про яку взагалі мало хто знав, бо вони більше воюють, ніж говорять про це. Так склалося. Але це бойова і дуже класна бригада. Якщо ви спитаєте в інших десантників про них, то всі вони скажуть, що 46-та - це круто. Це люди, котрі тримають позиції і цим цінні у нинішній війні. І 46-ту дуже не любить ворог!

- Так ця рекламна кампанія створюється для історії чи для призову?   

- Все це створюється для ознайомлення новобранців з тим, що це за бригада. Коли я вперше про них дізнався, я їх так і спитав: “Навіщо іти до вас служити, бо невідомо, хто ви?” 46-та, наприклад, працювала на Запорізькому напрямку. Але в основному ми читали про 47-му бригаду Магура. Навіть було таке, що 46-та звільняє село, а потім приходили інші підрозділи і ставили прапори. “Бо у нас вже не було ні прапорів, ні сил” - пояснюють. Але то таке… Отже, ще по свіжих слідах боїв, поки ще живі учасники, командири та перший комбат, котрий зараз пішов на підвищення і працює начальником штабу ДШВ, вирішили зняти документальний серіал і розказати про перші два роки бригади.  

Живу на збереження

- Ви сказали, що за цю картину ви не отримаєте грошей. Яке тоді ваше джерело заробітку або за рахунок чого живете?

- Нічим не заробляю. На пенсії. Лише займаюся волонтерською діяльністю - збираю кошти через оголошення у Facebook. Звідси йде найбільше грошей від моїх підписників. Гроші збираю для тих бригад, які я називаю своїми підшефними - в основному це полк Нацгвардії міста Херсон, та деяким іншим. 46-та на днях створила  щось типу волонтерського хабу, який буде акумулювати всі запити бригади і можливості волонтерів, котрі допомагають 46-й бригаді.

Ще я допомагаю одному з підрозділів, де служить мій родич. Я сам з Херсонщини, тому їм і допомагаю, але розповідати більш докладно про родичів не буду, бо на тимчасово окупованих територіях багато моїх близьких родичів. Пару-трійку мільйонів на рік для різних потреб збираю. Нічим іншим я зараз не займаюсь та не заробляю. Живу на збереження, які мені вдалося накопичити з часів моєї довгої телевізійної діяльності. На стопі у мене стоїть зйомка фільму “В зеніті”, з якою ми виграли 14-й пітчінг. У грудні 2021 року ми закінчили зйомку першої частини. Друга частина мала зніматися у квітні-травні 2022 року. Але сталося повномасштабне вторгнення, і тому зараз цей проєкт у стані консервації. І невідомо - коли закінчу. Я з тих громадян, хто вважає, що витрачати кошти на зйомки фільмів під час війни потрібно дуже обережно.    

- Чому не можна витрачати гроші на кіно, якщо країни-партнери дають їх саме на невійськові потреби?

- Я не впевнений, що всі фільми потрібно знімати. Мій фільм абсолютно ніяк не дотичний до війни або патріотизму. Це художня медична драма про молодого талановитого хірурга, якого підставив університетський друг, який є сином директора лікарні. У нього помирає на столі пацієнт, і життя цього молодого лікаря йде під укіс. Він переходить працювати у швидку і через деякий час дізнається, що його підставив його друг. Це про одвічні людські проблеми - талант, дружбу та зраду.

Але дозйомка нашого фільму, на мій погляд, може зачекати до закінчення війни. Я по копійках збираю гроші на допомогу нацгвардійцям та ЗСУ, тому не розумію, як я можу взяти та витратити більше десяти мільйонів коштів, які мені залишились. У держави не вистачає коштів на зброю та укріплення! Я зробив у себе пост про те, як на одному з сайтів одночасно вийшли новини про те, що Притула оголошує збір на дрони для ГУР, який є державною установою. А наступна новина про те, що один з продакшенів отримав 30 мільйонів гривень на зйомки серіалу “Інгулець”. Не знаю, про що він. Але як таке може бути? Це ж реально Кафка наших днів.

Так, це люди, які хочуть отримувати гроші. Скоріш за все вони заброньовані. Митці, так би мовити. Але це ж несумісні речі! Ті гроші, котрі дають нам партнери, як на мене, треба давати на нові категорії фільмів - документальне кіно. “20 днів у Маріуполі” прекрасна історія, яка насправді знята Associated Press і ніякого відношення до українського фінансування немає. Має лише знімальна група Чернова. Треба фіксувати злочини, руйнування, які робить російська вояччина, та наш героїзм.

Друга категорія фільмів це українські реалії - або минулі, або воєнного сьогодення. Це зрозуміло і це актуально. Так, зараз непогано йде фільм “Я, “Побєда” і Берлін” про Кузьму Скрябіна. Це теж фільм про історичну постать Андрія Кузьменка Скрябіна. І це фільм, який надихає. Є певні пріоритети, тому я й заявляю, що не всяке кіно на часі. І що змінилося після мого хайпу, окрім кривих поглядів деяких колег? Зеленський почав заявляти, що ми зробимо мільйон дронів. Вважайте мене суспільством, яке порушило нагальне питання.

А ще мене дивує державне фінансування каналу “ДОМ”, який є абсолютно безглуздим у моєму розумінні. Хіба країні не вистачає каналів? Чому вони думають, що в Росії хтось дивиться телеканал “ДОМ”? Це абсолютна чухня. Та нікому не потрібний цей телеканал! Навіть ті люди, які виїхали, дивляться через ВПН українські YouTube-канали. А “ДОМ” в Росії теж потрібно дивитися через ВПН. Те ж саме про телемарафон. Він себе вижив. Може він був правильний в тому сенсі, коли було незрозуміло, що робити зі своєю внутрішньою контрпропагандою. Єдиний канал, на якому має йти Телемарафон  і який існує за рахунок державного фінансування - це Суспільне телебачення. Крапка. Приватним каналам давати під час війни кошти правою рукою, а лівою брати у закордонних партнерів гроші на зйомки серіалів для каналу “ДОМ” - це ж маячня! Ви кажете, що мова не йде про виживання галузі? Галузь виживе, якщо виживе держава! Тому зараз мова має йти про виживання країни, і тому - за максимальну підтримку наших збройних сил. Все дуже банально і зрозуміло, але наша влада вкотре робить дурниці через свою недолугість та безмозкість. Нічого не можу вдіяти, тому це доводиться казати.    

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.